Розділ «123»

У Рейчел Секстон, котра стояла на палубі «Гої», камінь упав з душі. Загадковість, що оповивала її немов туман, майже розвіялася. Але чітке усвідомлення реальності змусило її відчути себе оголеною і сповненою огиди. Вона дивилася на незнайомця поперед себе і ледь чула його голос.

— Нам треба було змінити імідж НАСА, — продовжував Пікерінг. — Падіння її популярності та зменшення фінансування почали загрожувати небезпеками на багатьох рівнях. — Пікерінг на мить замовк і пильно подивився їй у вічі. — Рейчел, НАСА був конче необхідний тріумф. І хтось мав його організувати.

«Треба щось робити», — подумала Рейчел.

Метеорит став фінальним актом відчаю. Пікерінг і решта пробували врятувати НАСА за рахунок підпорядкування іншим розвідувальним відомствам, де вона отримала б розширене фінансування та посилені секретність і безпеку. Але Білий дім регулярно відкидав ці спроби, вважаючи їх нападками на чисту науку. Це був короткозорий ідеалізм. Популярність антинасівської риторики сенатора Секстона зростала, і Пікерінг разом зі своєю когортою силовиків усвідомлював, що час спливає. І тому вони вирішили вразити уяву платників податків та конгресу, щоб кардинально покращити імідж космічної агенції та врятувати її від розпродажу приватним космічним компаніям. Щоб НАСА вижила, потрібно було зробити щось на кшталт нової ін’єкції величі, яка нагадала б пересічним американцям про славетні дні підкорення Місяця. І якщо Зак Герні зібрався перемагати сенатора Секстона, то Пікерінг був готовий йому в цьому допомогти.

«І я намагався йому допомогти», — сказав Пікерінг сам собі, пригадавши вбивчий компромат, який він передав Марджорі Тенч. На жаль, Герні заборонив його використовувати, тому Пікерінгу довелося вдатися до рішучих кроків.

— Рейчел, — вів далі її керівник. — Інформація, котру ви щойно переслали з судна, є вкрай небезпечною. І ви мусите це зрозуміти.

Якщо вона стане надбанням широкого загалу, Білий дім та НАСА матимуть вигляд співучасників злочину. Важко навіть уявити, наскільки катастрофічними будуть наслідки для президента і НАСА. Рейчел, глава держави і космічна агенція не знають нічого. Вони невинні й дійсно вважають, що метеорит справжній.

Пікерінг навіть не намагався зробити Герні та Екстрома учасниками змови, бо знав, що це ідеалісти, які не погодяться на обман, навіть якщо він забезпечить порятунок космічній агенції, а Герні — перемогу на виборах. Єдиним гріхом Екстрома було те, що він переконав свого фахівця збрехати про супутник-сканер, про що він уже напевне пошкодував, щойно дізнався, скільки уваги привернув метеорит.

Марджорі Тенч, пригнічена тим, що Герні наполягав на неприпустимості використання компромату під час виборчої кампанії, змовилася з Екстромом брехати про супутник-сканер, сподіваючись, що цей маленький успіх «Системи спостереження за Землею» допоможе президентові відбити наскоки сенатора Секстона, що ставали дедалі агресивнішими.

Якби Тенч використала фотографії та докази хабарництва, які я їй надав, то нічого б не трапилося.

Вбивство Тенч — крок сам по собі прикрий — стало неминучим після того, як Рейчел зателефонувала їй і звинуватила в шахрайстві. Пікерінг знав, що Тенч займеться безжальним і принциповим розслідуванням і неодмінно докопається до причин, що спонукали Рейчел кинути такі страшні звинувачення. А такого розслідування Пікерінг, звісно, не міг допустити. До того ж смерть Тенч стане тим завершальним епізодом, який схилить симпатії виборців на бік президента і кине підозру на сенатора Секстона, бо саме Марджорі Тенч привселюдно знеславила його під час дебатів на Сі-ен-ен.

Та Рейчел не складала зброї.

— Зрозумійте, Рейчел, — продовжував Пікерінг, — ви можете поховати політичну кар’єру непричетного до цього шахрайства президента і безневинної космічної агенції, провівши у Білий дім дуже небезпечну людину. Тому мені треба знати, кому ви надіслали факс.

Коли директор військово-космічної розвідки вимовив ці слова, на обличчі Рейчел з’явився дивний вираз. То був вираз людини, яка щойно зрозуміла, що зробила велику помилку.

Обігнувши ніс і вийшовши на лівий борт, Дельта-Один опинився в гідролабораторії, з якої — як він встиг побачити — вийшла Рейчел, коли вертоліт з’явився над судном. На екрані комп’ютера в лабораторії виднілася лячна заставка — глибоководний вир, що, вочевидь, обертався і пульсував над океанським дном десь під «Гоєю».

«Це ще одна причина, щоб вшитися звідси якомога швидше», — подумав спецназівець, наближаючись до об’єкта.

Факсовий апарат стояв на столі у протилежному кінці кімнати. Його лоток, як і здогадувався Пікерінг, був заповнений стосом документів. Дельта-Один підняв цей стос. Згори лежало повідомлення Рейчел. Тільки два рядки. Він прочитав його.

«Що ж, стисло і по суті», — резюмував спецназівець.

Погортавши сторінки, він був здивований і водночас розлючений тим, скільки доказів про шахрайство з метеоритом вдалося зібрати Рейчел і Толланду. Той, хто побачить ці роздруківки, не вимагатиме більше аргументів. На щастя, військовику навіть не треба було натискати кнопку «повторний набір номера», щоб дізнатися, куди ці роздруківки пішли. На екрані дисплея і досі світився номер факсу.