Розділ «37»

Східні двері для відвідувачів Білого дому розташовуються збоку Східного службового проїзду між Міністерством фінансів та Східною галявиною. Посилена огорожа по всьому периметру та бетонні тумби, встановлені тут після нападу на казарми морських піхотинців у Бейруті, надають цьому входові будь-якого вигляду, тільки не привітного.

Підійшовши до воріт, Габріель Еш звірила годинник, відчуваючи зростаючу нервозність. Уже за п’ятнадцять хвилин п’ята, але поруч нікого не видно.

СХІДНІ ДВЕРІ ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ, О ПІВ НА П’ЯТУ ПРИХОДЬТЕ САМА.

«Ну ось, я прийшла, — подумала вона. — А ви де?»

Габріель кинула уважний погляд на обличчя туристів, що вешталися поблизу, — може, хтось із них впаде їй в око. Кілька чоловіків зміряли її поглядами, але пішли далі, не зупиняючись. Габріель уже почала думати, що, мабуть, не варто було приходити взагалі. Вона відчула, що вартовий у будці, співробітник секретної служби, уже звернув на неї увагу. Габріель вирішила, що її інформатор наклав у штани і не прийшов! Поглянувши востаннє крізь огорожу на Білий дім, вона зітхнула і повернулася, щоб піти.

— Габріель Еш? — гукнув позаду вартовий.

Габріель крутнулася на п’ятах, і серце її перелякано завмерло. Що таке?

Чоловік у будці махнув їй підійти. Охоронець виявився худорлявим і непривітним.

— Ваш співрозмовник готовий з вами зустрітися. — З цими словами він відімкнув двері й кивнув, щоб вона заходила.

У Габріель від страху аж ноги підігнулися. Вона на мить заціпеніла.

— Мені проходити всередину?

Охоронець кивнув.

— Мене попрохали вибачитися, що вам довелося чекати.

Габріель поглянула на розчинені двері — і знову не знайшла в собі сил зробити крок уперед. Що тут відбувається? Я ж на це не розраховувала!

— Ви ж Габріель Еш, чи не так? — суворо спитав вартовий, явно втрачаючи терпіння.

— Так, сер, але ж…

— Тоді я настійно рекомендую вам слідувати за мною.

Ноги Габріель сіпнулися і нарешті почали рухатися. Вона обережно переступила через поріг, і важкі двері грюкнули, зачиняючись за нею.