Розділ «64»

Габріель Еш не увійшла, а буквально увірвалася в студію Ей-бі-сі на третьому поверсі. Але навіть за такої швидкості вона рухалася повільніше за всіх присутніх у кімнаті. Навіть у звичайні дні напруження тут було максимальним усі двадцять чотири години на добу, але зараз студія нагадувала валютну біржу, де брокери бігали, як на кінострічці, пущеній зі збільшеною швидкістю. Редактори з виряченими очима несамовито горлали один на одного через перегородки своїх робочих місць, репортери з факсами, що майоріли в їхніх руках, бігали від кабінки до кабінки, звіряючи повідомлення, а засапані стажери, користуючись вільною хвилиною, запихалися «снікерсами» та мінералкою.

Габріель прийшла на Ей-бі-сі, щоб зустрітися з Йоландою Коул.

Зазвичай Йоланду можна було знайти в «елітному районі» студії: у приватних офісах зі скляними стінами, передбаченими спеціально для керівників, які ухвалювали важливі рішення, — щоб вони могли тут перепочити і неквапливо поміркувати. Однак сьогодні увечері Йоланда була на ногах, у вирі подій. Побачивши Габріель, вона, як і зазвичай, верескнула від бурхливого захвату.

— Привіт, Габі! — скрикнула Йоланда. На ній була тісна сукня з квітчастим малюнком та черепахові окуляри. Як і завжди, на шиї у неї теліпалося не менше кілограма стильних коштовностей. — А тепер обніми!

Йоланда Коул ось уже шістнадцять років працювала редактором в «Ей-бі-сі-ньюз». Рудувата полька з ластовинням на обличчі, Йоланда була опецькуватою жіночкою з рідіючим волоссям, яку всі ніжно називали матусею. За її материнською зовнішністю та добродушною вдачею ховалися безжальність і грубий, майже вуличний практицизм, з яким вона добивалася якісного матеріалу. Габріель познайомилася з Йоландою, коли та вела семінар «Жінки в політиці», на який вона пішла невдовзі після того, як перебралася до Вашингтона. Вони побазікали про рівень підготовки Габріель, про проблеми, які чекають на жінку в окрузі Колумбія, серед сильних світу цього, і нарешті — про Елвіса Преслі, бо, як виявилося, вони обидві були його пристрасними шанувальницями. Йоланда взяла Габріель під своє крило і допомогла їй завести потрібні знайомства. Габріель і досі раз на місяць забігала до неї, щоб привітатися і трохи потеревенити.

Габріель міцно обняла Йоланду, і їй одразу ж передався гарний настрій подруги.

Йоланда ступила крок назад і кинула на Габріель оцінювальний погляд.

— Ти наче постаріла років на сто! Що з тобою сталося?

Габріель стишила голос.

— У мене проблема, Йоландо.

— Про таке не бовкають привселюдно. Схоже, твій кандидат зараз на підйомі.

— Тут немає місця, де ми могли б поговорити тет-а-тет?

— Ти дуже невчасно прийшла, люба. Президент дає прес-конференцію буквально за півгодини, а ми й досі ані найменшої гадки не маємо, про що він говоритиме. А мені ще треба узгодити коментарі фахівців, і я просто зашиваюся.

— Я знаю, про що йтиметься на цій прес-конференції.

Йоланда опустила окуляри на перенісся і зміряла Габріель скептичним поглядом.

— Габріель, навіть наш кореспондент усередині Білого дому — і той перебуває в абсолютному невіданні. Хочеш сказати, що люди з виборчої команди Секстона щось знають наперед?

— Ні, я хочу сказати, що я знаю наперед. Дай мені п’ять хвилин, і я все тобі розповім.

Йоланда кинула уважний погляд на червоний конверт з печаткою Білого дому в руці подруги.

— О, це внутрішня пошта Білого дому. А як ти його роздобула?