Розділ «131»

І, похнюпившись від сорому, швидко розчинилася в натовпі репортерів.

Секстон швидко порахував конверти. Десять. От і добре. Ніхто сьогодні не вкраде у нього цю нищівну зброю. Випроставшись, він поправив мікрофони і жартівливо посміхнувся репортерам.

— Гадаю, краще роздати вам усе це зараз, поки комусь не стало зле!

Зголодніла до сенсацій репортерська братія розреготалася.

Секстон відчув присутність Рейчел. Його донька стояла за ширмою неподалік.

— Не роби цього, — сказала вона. — Ти пошкодуєш.

Та Секстон проігнорував її.

— Благаю, повір мені, — знову мовила вона, вже гучніше. — Ти робиш величезну помилку.

Та Секстон підняв конверти і розгладив їх краї.

— Татку, — з притиском благально сказала Рейчел. — Це твій останній шанс вчинити правильно.

Вчинити правильно? Накривши мікрофон рукою, Секстон обернувся — наче для того, щоб прокашлятись. Уважно поглянувши на доньку, він кинув:

— Ти така ж, як і твоя матір, — ідеалістична й дріб’язково-нетямуща.

А коли Седжвік Секстон обернувся назад до нетерплячих репортерів, то вже забув про дочку. Високо підвівши голову, він походжав біля трибуни, роздаючи конверти в руки спраглих медійників. А потім постояв, спостерігаючи, як ці конверти швидко розійшлися серед натовпу.

Над майданчиком запала тиша.

Секстон відчув, що визначальний момент його політичної кар’єри настав.

Метеорит — це фальсифікація. І я той чоловік, який цю фальсифікацію викрив.

Секстон знав, що репортерам знадобиться кілька секунд для того, аби усвідомити вміст конвертів: зображення потаємної шахти у кризі, через яку ввели метеорит; фото сучасної істоти з океану, аналогічної тій, яку знайшли скам’янілою в метеориті; свідчення про те, що хондри можуть утворюватися і на Землі. І все це вело до одного шокуючого висновку.

— Сер! — озвався, затинаючись, якийсь журналіст, зніяковіло поглянувши на конверт у своїх руках. — Усе це справжнє?

Секстон похмуро зітхнув.

— Так, боюсь, що справжнє.