Розділ «128»

Стоячи по коліна у воді на кожусі двигуна, Толланд відчайдушно намагався придумати, як урятувати Рейчел.

Не можна дозволити батискафу потонути!

Він обернувся, поглянув на «Гою» і подумав, чи не можна якось причепити до підводного апарата лебідку, щоб тримати його біля поверхні води. Ні, не вийде. Їх уже відділяли п’ятдесят ярдів, а Пікерінг вивищувався на капітанському містку, наче римський імператор у головній ложі Колізею під час кривавого видовища.

«Думай, думай! — наказав собі Толланд. — Чому тоне батискаф?»

Механіка плавучості батискафа була надзвичайно простою: баластні баки заповнювалися водою або повітрям залежно від того, куди мав рухатися апарат — угору чи вниз.

Ясно, що зараз баластні баки заповнювалися водою.

Але ж такого не мало бути!

Баластний бак на кожному батискафі мав отвори внизу і вгорі. Унизу — для впуску води, а угорі — для випуску повітря. Нижні отвори називалися заливними отворами, а верхні — випускними клапанами. Останні відкривалися, щоб випустити повітря і впустити воду.

Може, верхні клапани «Тритона» з якоїсь причини виявилися відкритими? Але Толланд не міг собі такого уявити. Він помацав руками верхню частину одного з баластних баків. Випускні клапани були закриті. Та коли він намацував їх, то виявив ще дещо.

Отвори від куль.

Чорт! Коли Рейчел заскочила всередину, спецназівець зрешетив «Тритон» кулями. Толланд негайно пірнув і підплив під батискаф, ретельно проводячи руками по найважливішому з баластних баків — цистерні швидкого занурення. Британці називали її «експресом на дно», німці — «свинцевими черевиками». В обох випадках значення було більш ніж прозорим. Цистерна швидкого занурення, якщо її наповнити водою, надзвичайно швидко тягнула апарат під воду. Провівши рукою по стінках бака, Толланд виявив десятки кульових отворів. І відчув, як вода швидко наповнює бак. «Тритон» готувався до різкого ривка на глибину, подобалося це Толланду чи ні.

Батискаф перебував тепер на глибині трьох футів. Перемістившись до носа, Толланд притиснув обличчя до скла. Рейчел гепала руками об скло і щось кричала. Зачувши в її голосі страх, Майкл відчув себе безсилим. На мить він перенісся в минуле, коли сидів у шпиталі й спостерігав, як помирає кохана жінка, але нічого не міг вдіяти. Однак зараз, під водою, Толланд пообіцяв собі, що такого більше не повториться. «Тобі жити», — сказала Селія, але він не збирався жити далі сам… як колись. Не збирався.

Легені Толланда криком кричали, благаючи повітря, але він усе одно залишався поряд із Рейчел. Щоразу, коли вона била по склу, зринали зграйки повітряних бульбашок, а батискаф просідав усе глибше й глибше. Рейчел щось кричала про воду, яка проходить крізь скло.

Переднє скло пропускає воду.

Дірка від кулі? Навряд чи. Його легені вже не витримували, і Толланд зібрався на поверхню. Коли він пропливав нагору повз велике акрилове скло, то зачепив пальцями шматок гуми, який висмикнувся. Отже, ущільнення пошкодилося під час падіння батискафа. Ще одна погана новина.

На поверхні Толланд тричі глибоко вдихнув, намагаючись прочистити думки. Вода, що просочувалася в кабіну, лише прискорить спуск батискафа на дно. Він уже був на п’ять футів під водою, і Толланд ледь торкався його ступнями. Якщо він добереться до моторного відсіку і знайде балон зі стиснутим повітрям, то зможе скористатися ним для того, щоб продути цистерну швидкого занурення. Хоча продування пробитого бака — Сизифів труд, ця процедура могла б утримати «Тритон» біля поверхні води ще якусь хвилину-дві, а потім пробитий бак заповниться знову.

І що тоді?

Не маючи вибору, Толланд приготувався пірнути. Увібравши в легені максимум повітря, він неприродно розширив їх так, що вони аж заболіли. Треба збільшити ємкість легенів. Набрати більше кисню. Аби більше пробути під водою. Та коли він відчув, як розширилися легені, йому на думку спала дивна ідея.

А що, як збільшити тиск усередині самого підводного апарата? Купол мав пошкоджене ущільнення. Якщо Толланд збільшить тиск усередині кабіни, скляне вікно може луснути й відскочити і Рейчел матиме змогу вибратися.