Розділ «60»

Переїзд кожного нового президента до Білого дому включає таємне турне чотирма коморами, які надзвичайно ретельно охороняються. У цих коморах містяться безцінні колекції меблів колишніх мешканців Білого дому: робочі столи, срібний столовий посуд, шафи, ліжка та інші предмети, що використовувалися попередніми президентами Сполучених Штатів починаючи з Джорджа Вашингтона. Під час цього турне новообраному президенту пропонують вибрати ту з реліквій, яку б він хотів узяти до себе в Білий дім і користуватися нею під час свого перебування на посаді. Лише ліжко у Спальні Лінкольна є таким, що не підлягає повторному використанню. Але іронія полягає в тому, що президент Лінкольн ніколи в тому ліжку не спав.

Стіл, за яким зараз сидів в Овальному кабінеті Зак Герні, належав колись його ідолу — Гаррі Трумену. Цей стіл, хоч і маленький за сучасними стандартами, щодня нагадував нинішньому президентові, що його кумир на прізвисько Хвалько і справді колись бував у цьому кабінеті і що тепер він, Зак Герні, несе повну відповідальність за промахи своєї адміністрації. Цю відповідальність Герні вважав за честь і робив усе від нього залежне, щоб мотивувати підлеглих виконувати свої обов’язки найкращим чином і будь-що.

— Пане президент? — гукнула його секретарка, зазирнувши до кабінету. — Вам щойно зателефонували.

— Дякую, — махнув рукою Герні.

І потягнувся до телефону. Йому хотілося б відповісти на цей дзвінок у приватній обстановці, але він знав напевне, що такої можливості найближчим часом не випаде. Довкола нього пурхали візажисти, причепурюючи його обличчя та волосся. Просто перед його робочим столом телевізійники встановлювали своє устаткування, а кабінетом сновигав цілий сонм радників та піар-ників, які обговорювали стратегію й тактику.

Лишилося менше години…

Герні натиснув освітлену кнопку на своєму особистому президентському телефоні.

— Лоуренсе, це ти?

— Так, я. — Голос директора НАСА звучав віддалено і глухо.

— У вас там усе в порядку?

— Насувається шторм, але мої люди кажуть, що супутниковий зв’язок не постраждає. Ми вже повністю готові. Ведемо відлік часу, що лишився.

— Прекрасно. Сподіваюся, настрій у вас бадьорий.

— Так, надзвичайно бадьорий та оптимістичний. Ми навіть трохи пива випили.

Герні розсміявся.

— Приємно чути. Слухай, я просто хотів подякувати тобі, перш ніж усе це почнеться. Сьогоднішня ніч стане особливою.

Керівник НАСА на мить замовк, а потім заговорив якось невпевнено, що було для нього зовсім не характерно.

— Так, сер, неодмінно стане. Ми довго чекали цього моменту.

Герні завагався, відчувши — щось не так.

— У тебе голос зморений.