Розділ 26

— Ось воно, тістечко з кремом — вінець бенкету. «Веселтон». Якийсь час я гадав, що це вбивця або хтось за плечима вбивці. Але це — Лейфів стартовий капітал. На високоякісних діамантах можна добряче заробити, особливо в Амстердамі. На героїні теж, коли є охота.

Враз мене осінило. Як ото сонячного дня у притемненій кімнаті раптово піднімеш гардини. Таж Бергман нічого не міг знати про статуетки. Про те, що Інгрід і я мали по одній такій. Я ж розповідав про це комусь іншому. Він увесь час був у курсі моїх дій і задумів. Він розповів мені про Андерсові оборудки, про роль у них Бергмана. Витяг мене в ліси, зустрічався з Лейфом за день перед убивством і намовив зустрітися ще наступного дня.

— Стіґоньку, чого це ти раптом причепурився? Не годиться спорткостюм, коли стріляєш у когось? А я на свою дурну голову все дочиста тобі повідомляв. Як же ти, напевно, сміявся потайки наді мною! І крутив мною як хотів, аби добитися свого. Схоже, що таки добився. Але, поки ти мене не застрелив, я хочу подивитися, що у цьому циліндрі. Я ж на це заслужив, хіба не так? Це, мабуть, зовсім не діаманти. Може, героїн? Тисяча крон за грам — непогані гроші.

Я відкрутив накривку, потрусив циліндром. Ніяких діамантів, ніяких пакетиків з героїном. Ще потрусив. Нічого не випало. Порожній? Фальшивий слід? Я нічого не розумів. Встромив усередину пальця. Нарешті щось є. Скручений папірець. Я видобув його. Складений удвоє тонкий аркушик. Машинописний текст по-іспанськи і підпис чорнилом.

Я здивувався. Хто ж буде вбивати за аркуш машинопису?

— Я не знаю іспанської. Переклади.

— Це не іспанська. Це португальська.