TextBook – Дозвольте мені хоч раз висловитися відверто, батьку. Я була дурна, пустоголова й огидна. Й дістала за це жахливу кару. Я твердо постановила собі врятувати від цього свою доньку. Я хочу, щоб вона була безстрашна й чесна. Я хочу, щоб вона виросла людиною, незалежною від інших, особистістю, що поважає себе. Щоб вона сприймала життя як вільна людина і прожила його краще, ніж я.
– Люба моя, ти говориш так, наче тобі п’ятдесят. У тебе ще все життя попереду. Не занепадай духом.
Кітті похитала головою й повільно всміхнулася.
– Я не занепадаю духом. Я сповнена надії й сміливості.
З минулим покінчено; хто старе поминає, той щастя не має. Чи це аж так безсердечно? Вона всім серцем сподівалася, що навчилася співчуття й милосердя. Вона не знала, що готує для неї майбутнє, але відчувала в собі силу прийняти прийдешність легко й життєрадісно. Аж тут, раптом, невідь-чому, з глибин її серця виринули спогади про її мандрівку з Волтером в охоплене моровицею місто, де він зустрів свою смерть: якогось ранку вони вирушили в дорогу на паланкінах ще затемна, а коли почало світати, вона побачила не так очима, як серцем таку неймовірну красу, що на якийсь час стих її душевний біль. Ця краса робила людські негаразди такими дрібними. Сонце зійшло, висушило туман, серед рисових полів, через річечку й далі пагорбами звивалася їхня стежка. Може, недаремні були всі її помилки та нерозумні вчинки, й нещастя, яке пережила, якщо тепер вона зможе піти тією дорогою, що простирається попереду, наче в тумані, але не тією, що, за словами дивака Воддінгтона, нікуди не веде, а тією, якою так смиренно йдуть любі її серцю монахині з монастиря, – дорогою, що веде до душевного спокою.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розмальована вуаль» автора Вільям Сомерсет Моем на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „80“ на сторінці 4. Приємного читання.