Розділ «80»

Він трохи насупився. Її звіряння його бентежили.

– Я не знаю, про що ти. Я ніколи не мав до тебе ніяких претензій.

– Ох, батьку, я стільки пережила, я була така нещасна. Я вже не та Кітті, якою була, коли поїхала з дому. Я дуже слабка, але, здається, вже не така огидна мерзотниця, як раніше. Будь ласка, дозвольте мені спробувати! У мене, крім вас, зовсім нікого немає. Дозвольте мені заслужити вашу любов. Ох, батьку, я така самотня й нещасна, мені так потрібна ваша любов!

Кітті уткнулася в батькові коліна й гірко розридалася.

– Ох, Кітті, моя маленька Кітті, – пробурмотів він.

Вона підвела погляд і обійняла його за шию.

– Батьку, пожалійте мене. Будьмо добріші одне до одного.

Він поцілував її в губи, як цілують коханих, його щоки були мокрі від її сліз.

– Авжеж, ти поїдеш зі мною.

– Ви так хочете? Ви справді хочете, щоб я поїхала?

– Так.

– Я так вам вдячна.

– Ох, люба, не кажи мені такого. Мене це бентежить.

Він витягнув хустинку й витер їй очі. Він усміхався так, як не всміхався при ній ніколи раніше. Вона знову обійняла його за шию.

– Нам так добре буде разом, батьку. Ви навіть не уявляєте, як ми весело заживемо.

– Не забувай, що в тебе буде дитина.

– Я рада, що моя доня народиться десь там, близько до моря, під широким синім небом.

– Ти вже вирішила, що це буде дівчинка? – пробурмотів він із легкою, сухою усмішкою.

– Мені хочеться мати доньку, бо я хочу виростити її так, щоб вона не повторила моїх помилок. Згадуючи, якою була, я ненавиджу себе. Але в мене не було змоги стати інакшою. Я виховаю свою доньку так, щоб вона була вільна й могла твердо стояти на ногах. Не для того я приведу цю дитину на світ, любитиму її, роститиму її, щоб якийсь чоловік так захотів із нею спати, що був би згоден забезпечувати її до кінця життя.

Кітті відчула, як батько оторопів. Він сам ніколи про таке не говорив і ніколи не чув таких слів від своєї доньки.