Кітті не була певна, випадково чи зумисно вона ніколи навіть на мить не опинялася з Чарлі наодинці. Він був бездоганно тактовний і далі поводився з нею дружелюбно, привітно, співчутливо і приязно. Ніхто й не здогадався, що колись вони були більше ніж просто знайомі. Але якогось пообіддя, коли вона лежала на кушетці й читала, він проходив через веранду й зупинився.
– Що це ви читаєте? – поцікавився він.
– Книжку.
Вона іронічно глянула на нього. Він усміхнувся.
– Дороті пішла на вечірку в саду в губернатора.
– Я знаю. А ви чому вдома?
– Я спочатку збирався, а потім вирішив, що повернуся і складу вам компанію. Авто надворі, хочете проїхатися островом?
– Ні, дякую.
Він сів у ногах кушетки, на якій вона лежала.
– Нам не випало можливості поговорити, відколи ви тут.
Вона з холодною зневагою глянула просто йому в очі.
– Ви думаєте, нам є що сказати одне одному?
– І немало.
Вона підібгала ноги, щоб він її не торкнувся.
– Ви досі на мене сердитеся? – запитав він з тінню усмішки на вустах і теплішим поглядом.
– Анітрохи, – засміялася вона.
– Якби не сердилися, то не сміялися б.
– Ви помиляєтеся, я надто вас зневажаю, щоб сердитися.
Його це не зачепило.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розмальована вуаль» автора Вільям Сомерсет Моем на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „75“ на сторінці 1. Приємного читання.