Розділ «79»

Розмальована вуаль

Кітті закалатала у дзвоника в будинку на Гаррінгтон-Гарденс. Їй сказали, що батько в кабінеті, і, підійшовши до дверей, Кітті їх м’яко прочинила. Батько сидів біля каміна й читав останній номер вечірньої газети. Він підвів погляд, коли вона увійшла, опустив газету й знервовано скочив на рівні.

– Ох, Кітті, я думав, ти приїдеш пізніше.

– Я вирішила не турбувати вас і, щоб не довелося мене зустрічати, не повідомила, коли прибуду.

Він підставив їй щоку для поцілунку рухом, який вона так добре пам’ятала.

– А я саме переглядав газету, – сказав він. – Два дні не читав газет.

Кітті зрозуміла, що він відчував потребу пояснити, чому займався звичайними буденними справами.

– Певна річ, – відказала вона. – Ви, напевно, вкрай виснажені. Мамина смерть не могла вас не шокувати.

Відколи вони бачилися востаннє, батько постарішав і схуднув. Маленький, зморшкуватий, сухенький чоловічок.

– Хірург попередив, що надії немає. Вона нездужала понад рік, але відмовлялася йти до лікаря. Хірург сказав, що їй, напевно, весь час боліло, диво, як вона витримала так довго.

– Вона зовсім не скаржилася?

– Казала, що не дуже добре почувається. Але про біль жодного разу не згадала. – Він змовк і глянув на Кітті. – Ти дуже втомилася після подорожі?

– Не дуже.

– Хочеш піднятися й глянути на неї?

– А вона тут?

– Так, її привезли з лікарні.

– Добре, я піднімуся.

– Хочеш, щоб я пішов з тобою?

Щось у батьковому голосі змусило Кітті зиркнути на нього. Він трохи відвернув обличчя – не хотів дивитися їй в очі. За останній час Кітті добре навчилася читати чужі думки. Зрештою, день за днем вона застосовувала свої почуття, щоб виловити з недбало кинутого слова чи несвідомого жесту приховані думки свого чоловіка. Вона миттєво здогадалася, що намагався приховати від неї батько, – він відчував полегшення, безмежне полегшення, і сам цього злякався. Майже тридцять років він був хорошим і вірним чоловіком, ніколи й поганого слова не сказав про свою дружину, тож тепер мав би за нею тужити. Він завжди робив те, чого від нього очікували. Його шокувало б, якби він, змигнувши чи ще якимось найменшим жестом, виказав би, що за таких обставин не почувався, як має почуватися згорьований чоловік.

– Ні, я воліла б піти сама, – сказала Кітті.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розмальована вуаль» автора Вільям Сомерсет Моем на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „79“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи