Розділ п'ятдесят восьмий

Краплі поту виступили на верхній губі Ділона, коли він прицілився з пістолета Стриженого й почав стріляти.

Громило, що біг попереду, упав навзнак, ухопившись за плече, але інші, неушкоджені, наступали через залу реєстрації слідом за Девідом. І тут Ділон почув нестямний крик Йаелі. Із жахом і подивом він побачив, як вона щосили штовхає скульптуру.

Скульптура захиталася, потім, на якусь мить, ніби зависла в повітрі під неймовірним кутом. Обличчя Йаелі напружилося від зусилля, — і скульптура повалилась униз. Вона впала з грюкотом, що, як вибух, рознісся бункером, і полірований метал розчавив вояків, котрі переслідували Девіда.

Ділонові почуття на хвилину змішалися. Скорбота через те, що в такий жахливий спосіб відбираються людські життя, — і шалена надія, що самі вони, можливо, врятуються.

Але раптом він відчув ще дещо. Кров, тепла й густа. Вона струменіла з його грудей. Не вірячи собі, він опустив очі. Болю не було, тільки оту вухах якесь дивне шурхотіння. Він зробив крок, похитнувся — і простягся на підлозі.

І тоді він почув тишу.

Йаель, розчеплюючи мертві пальці Темного янгола, намагалася не думати про масштаб спричиненої нею бойні, а потім схопила пістолет і побігла до сходів.