Розділ п'ятдесят восьмий

Кетрін Вонамейкер. Та жінка, що місяцями розраджувала його матір після фатального серцевого нападу батька. Та жінка, що завжди готувала на святкові обіди салат «Волдорф», хоча їв його лите Девід.

— Чому ви не привели Джадда? — Девід зціпив зуби. — Гарна вийшла б родинна зустріч.

Сміх її розкотився глумливо.

— Джадд гадає, що я зараз у Джорджтауні, збираю кошти для симфонічного оркестру.

Йому нічого не відомо, — промайнуло в голові Девіда.

— Джадд зателефонував вам, коли ми вийшли з ресторану в Нью-Йорку, так? Не він видав нас — ви.

Девід стрибнув до неї, притяг до себе й став обличчям до Темних янголів. Йаель кинулася до нього, притиснула пістолет Доміно до шиї Кетрін, а Ділон приготувався відбивати напад.

— Зупиніться — інакше вона труп! — вигукнув Девід.

Він почув гупання багатьох ніг, від яких аж гуділи сходи. Паніка вистрелила в кров адреналіном.

За кілька хвилин їх оточать Темні янголи.

Де Стейсі?

Кетрін пручалася, і він стиснув її міцніше.

— Ворухнись лишень — і я стрілятиму, — попередила Йаель.

Біг Темних янголів коридором не вповільнювався.

— Де моя донька? — Голос Девіда врізався у вухо Кетрін, а пальці аж вдавилися їй у тіло.

— І знала б — не сказала. Здавайся, Девіде. — Вона вивернула голову й устромила в нього злостивий погляд. — Ти програв.

— Де Мюллер?

Відповісти вона не встигла. Темні янголи зненацька зупинилися, — їхню увагу привернула юрба жінок, що посипалися на них зі сходів.

— Що воно за диво? — Ошелешений Ділон дивився на розхристаних жінок, що бігли так, ніби їх переслідували всі сили пекла.

— Заженіть їх назад! — наказала Темним янголам Кетрін.