Розділ другий

Кульгаючи, він зайшов до величезного гардеробу, при кожному кроці палиця глухо стукала об підлогу. Зупинився й торкнув рукав найновішого смокінгу від Ерменеджільдо Зеґна. Він доповнить його сапфіровими запонками, які принагідно купив у Флоренції минулого місяця.

Скинув одяг на ліжко та зняв із шиї золотий медальйон — дві змії з діамантовими очима, що сяють на блискучому золоті, сплелись у вісімку, кусаючи одна одну за хвіст.

«Мій талісман зі змій величніший за батьків, — задоволено думав він. — Як і належить Змієві».

У тіло зусібіч ударили крижані струмені води, що виходили з безлічі дірочок у гранітних стінах душу. Холодна вода, як завжди, приємно бадьорила. Він намилив своє русяве волосся до плечей і розтер утомлені м'язи широкої могутньої спини.

«Кінець світу мусить почекати ще кілька днів», — думав, намилюючи сідниці, на яких було витатуювано чорні переплетені змії.

Вишукана їжа, секс, насолода — усе це поверне йому гостроту розуму перед фіналом. Незабаром ця нікчемна земля з її жалюгідними хмарочосами, фабриками, що безперервно гудуть, сміховинними церквами й облудливими урядами розчиниться в ефірі. Усе це — зло, чисті лише Джерело й душа.

Сьогодні ввечері він тимчасово облишить пошуки найвищої чистоти — сенсу буття. Перестане думати про кляті три останні імені й тішитиме плоть.

Власну плоть.

І все задля блага душі.