Розділ двадцять восьмий

— Ми давно знайомі. — Вона переглянула все, що залишалось у портмоне Темного янгола. — Він прийшов працювати до «Моссаду» в один рік із моїм чоловіком.

— Чоловіком? — Тут Девід помітив, що в Джилліса під шкарпеткою щось сховано.

— Ми були одружені лише три місяці, а потім його вбили під час операції. А ми все відкладали наш медовий місяць.

Девіда переповнювало співчуття. Та не встиг він його висловити, як Йаель змінила тему, — вона побачила малокаліберний пістолет, що його Девід витяг із-під шкарпетки Джилліса.

— Я б не радила проносити його через контроль безпеки. Дай-но сюди.

Девід витер піт із чола, а вона розрядила пістолет і сховала кулі під матрац. Тоді він перевірив другу шкарпетку Джилліса та знайшов там карту Таро.

— Поглянь-но сюди. Така сама.

Йаель підійшла ближче та роздивилася.

— От тільки цифра на звороті інша, — завважила вона.

І дійсно. Карта мала номер 1098. Із цим ми розберемося трохи згодом, — подумав собі Девід. Зараз треба було зв'язати бранця, поки він не оговтався. Треба почути від нього деякі відповіді.

Не гаючи часу, Девід схопив простирадло з ліжка.

— Йаеле, принеси склянку холодної води з ванної.

Вона кинула на нього довгий погляд і вийшла, а Девід міцно зв'язав одним кінцем простирадла Джиллісові руки за спиною, потім другим кінцем — ноги.

— Готово? — Йаель тримала склянку з водою над головою Джилліса.

— Лий.

Джилліс і не здригнувся, навіть коли Девід ляснув його по обличчю, з якого струменіла вода.

— Ну ж бо, білявчику, прокидайся! — Але повіки Джилліса не ворухнулися.

Йаель присіла поруч із ним і намацала його шийну артерію.

— Пульс дуже слабкий. Він не скоро отямиться, а ми не можемо собі дозволити чекати.

Девід засунув водійські права й карту Таро собі в рюкзак, а Йаель перевдяглася. Вона перекинула ремінь своєї сумки через плече, і вони оглянули на прощання кімнату: на телеекрані турецькі рятівники виносили з руїн скалічені тіла постраждалих від землетрусу.