Розділ «7. Статистика енергетичного та виробничого устаткування підприємств»

Якщо поділити кількість фактично відпрацьованих верстато-змін Вм на кількість фактично відпрацьованих верстато-днів В г одержимо коефіцієнт змінності роботи устаткування:

Коефіцієнт використання змінного режиму визначають діленням коефіцієнта змінності роботи устаткування на максимальну кількість змін, тобто на 3:

Отже, у нашому прикладі коефіцієнт використання змінного режиму становитиме: 22:3 = 0,73.

Оскільки коефіцієнт змінності устаткування, що працює, недостатньо характеризує ступінь використання парку встановленого устаткування, кількість якого, по суті, визначає виробничу потужність підприємства (цеху), то коефіцієнт змінності доцільно розраховувати за встановленим устаткуванням або коригувати коефіцієнт змінності працюючого устаткування на коефіцієнт використання парку встановленого устаткування за кількістю. Адже, якщо припустити, що у нашому прикладі на другий день з 66 верстатів працювало лише 33, але в усі три зміни - кожен, то коефіцієнт змінності зросте до 3 за зменшення кількості відпрацьованих верстато-змін до 99. Отже, визначаючи коефіцієнт змінності, доцільно брати кількість встановленого, а не працюючого устаткування.

Для того, щоб отримати більш повну характеристику рівня використання всього устаткування, яке можна використати на підприємстві, визначають коефіцієнт неперервності (коефіцієнт використання встановленого устаткування) як частку від ділення кількості одиниць працюючого в найбільшій зміні устаткування на кількість одиниць встановленого на підприємстві устаткування:

Це означає, що 90,9% устаткування не переривало процесу виробництва у звітному періоді.

Якщо перемножити коефіцієнт використання змінного режиму на коефіцієнт неперервності, одержимо інтегральний коефіцієнт використання устаткування:

Отже, виробничі можливості цеху (заданими прикладу) із завантаження встановленого устаткування використані на 0,909 o 0,73 = 0,66, або 66%.

Між коефіцієнтом змінності встановленого устаткування К коефіцієнтом використання його за кількістю К і коефіцієнтом змінності устаткування, що працює, Кімя існує певний взаємозв'язок, який можна виразити формулою

Він може бути застосований у факторному індексному аналізі використання виробничого устаткування.

За допомогою описаної вище взаємозалежності показників визначимо на підставі даних нашого прикладу коефіцієнт змінності встановленого устаткування: К - - o 2,2 = 2,0- 66

Коефіцієнт змінності встановленого устаткування за місяць, квартал чи рік визначають діленням кількості відпрацьованих верстато-змін на кількість максимально можливих верстато-днів (добуток середньої чисельності встановлених верстатів на кількість днів роботи підприємства (цеху) в цьому періоді). Наприклад, відомо, що 40 верстатів за 22 робочих дні відпрацювали 1760 верстато-змін. Режим роботи тризмінний. Коефіцієнт змінності становить -= 2,0 40-22

Це означає, що щоденно кожен верстат працював у середньому дві зміни.

Показники змінності досить наближено характеризують неперервність використання виробничого устаткування протягом доби. По-перше, природа цих показників двоїста і вони недостатньо піддаються порівнянню. Якщо коефіцієнт змінності фактично працюючого устаткування є показником його використання за часом (у найбільш загальних навіть для виробничих умов одиницях - відпрацьованих верстато-змінах), то коефіцієнт змінності встановленого устаткування характеризує його використання за часом (у верстато-змінах) і за чисельністю. По-друге, здебільшого фактичну змінність немає можливості зіставляти з будь-яким об'єктивним критерієм бажаної її величини. Наприклад, за двозмінної роботи і 8-годинної тривалості зміни охоплюється 67% добового фонду часу (-). У другому випадку за тієї ж двозмінної роботи, але за 6-годинної тривалості зміни охоплюється лише 50% добового фонду часу (~^~)- По-третє, одній і тій же змінності може відповідати різний ступінь охоплення календарного фонду часу. По-четверте, вищий рівень змінності може бути за дуже низького рівня внутрішньозмінного навантаження виробничого устаткування. Щоб усунути перелічені вище недоліки показників змінності, необхідно розрахувати наведений коефіцієнт неперервності

де Км п - коефіцієнт змінності фактично працюючого устаткування; Кчв - частка встановленої тривалості робочої зміни у календарному часі.

Однак найважливішими показниками внутрішньозмінного використання устаткування за добу є коефіцієнт внутрішньозмінного використання устаткування К і коефіцієнт машинного часу роботи устаткування К,

де Тф - час, фактично відпрацьований у першу, другу і третю зміни, верстато-годин; Г - фонд часу відпрацьованих за добу верстато-годин; Т - машинний час роботи устаткування за добу, машино-годин.

Обидва ці показники можуть бути використані не лише для доби загалом, а й для кожної зміни зокрема.

Найповнішу оцінку ступеня використання устаткування за часом роботи дають коефіцієнти екстенсивного використання встановленого устаткування за фактично відпрацьованим часом Кеф, за машинним часом А- , які можна виразити такими формулами:

де Г - календарний фонд часу встановленого устаткування, год.