Розділ «7. Статистика енергетичного та виробничого устаткування підприємств»

Технічний прогрес характеризується, зокрема, зростанням частки електричної і зниженням частки механічної енергії в енергопостачанні підприємства. Цей процес виявляється за допомогою коефіцієнта електрифікації виробничого процесу, що показує частку енергетичного пристрою, пов'язаного з електричним приводом, у всьому енергетичному устаткуванні.

Розрізняють коефіцієнт потенційної електрифікації, що обчислюються шляхом зіставлення потужності електричного приводу

зі всією енергетичною потужністю підприємства, і коефіцієнт фактичної електрифікації - частка виробленої (спожитої) електричної енергії в усій енергії, спожитій підприємством:

Згідно з умовами попереднього прикладу, Na + Nernpucmp-U = 220+600 = 820 кВт, а N- 1341,2 кВт. Отже, опгі Л,дпр К = _2____Ю0% = 611%> тобто з кожних 100 кВт енергетичної потужності підприємства на частку електричного приводу припадає 61,1 кВт. К" ,",.", = ---100% = 65,9%, тобто з кожних м--аш 200352 100 кВт X год. енергії, спожитої підприємством, на частку електроенергії припадає 65,9 кВт х год.

Показники електрифікації будуть значно вищими, якщо при обчисленні енергетичної потужності підприємства і спожитої ним енергії не враховувати двигуни прямої дії і транспортні двигуни, не пов'язані з електрогенераторами.

У нашому прикладі фактичний коефіцієнт електрифікації виробничого процесу вищий за потенційний. Це пояснюється кращим використанням силового устаткування, пов'язаного з електричним приводом, порівняно з первинними двигунами, що безпосередньо живлять механічною енергією робочі машини, тобто механічного приводу.

Одним з важливих чинників підвищення продуктивності праці є зростання її електроозброєності, тобто кількості спожитої електроенергії з розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину:

Значний інтерес становить також коефіцієнт енергоозброєності праці, що показує кількість всіх видів спожитої енергії, яка припадає на одну відпрацьовану людино-годину.

Серед якісних показників енергетичної статистики важливе місце посідають коефіцієнти навантаження, що характеризують ступінь використання силового устаткування.

Розрізняють:

- коефіцієнт екстенсивного навантаження, що показує, якою мірою використаний час роботи двигунів;

- коефіцієнт інтенсивного навантаження, що характеризує використання потужності енергопристрою за час фактичної роботи;

- повний (інтегральний) коефіцієнт навантаження, що враховує використання двигуна як за часом, так і за потужністю.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження окремого енергетичного пристрою обчислюють за формулою

де Тфакт - час фактичної роботи двигуна; Тт - максимально можливий час роботи (24 години за добу, 8760 годин за рік);

де #ф - середня фактична потужність; №мдов, - максимально довга ефективна потужність.

Коефіцієнт повного (інтегрального) навантаження дорівнює добутку коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного навантаження

При обчисленні коефіцієнтів навантаження для сукупності енергетичних пристроїв користуються зведеними коефіцієнтами, які запропонував А. А. Родштейн:

Взаємний зв'язок, що існує між трьома коефіцієнтами навантаження, дає змогу обмежитися обчисленням коефіцієнтів екстенсивного та інтегрального навантаження, оскільки їх визначити порівняно просто. Коефіцієнт же інтенсивного навантаження зазвичай одержують як частку від ділення коефіцієнта інтегрального навантаження на коефіцієнт екстенсивного навантаження.

Іншим показником використання силових двигунів підприємства є коефіцієнт резерву (К а). Резерв потужності - це різниця між наявною потужністю максимально тривалою і піковою потужністю. Відношення цієї різниці до наявної потужності максимально тривалої і буде коефіцієнтом резерву: