Розділ «7. Статистика енергетичного та виробничого устаткування підприємств»

Призначення виробничого устаткування полягає у зміні форми або фізичних і хімічних властивостей предметів праці. Різноманіття видів виробничого устаткування, його відмінність за цільовим призначенням, конструкцією, принципами дії тощо викликають необхідність класифікації робочих машин.

Залежно від способу дії на предмет праці машини поділяються на дві основні групи:

- машини для механічної обробки;

- машини (апарати) для хімічної і термічної (теплової) обробки предметів праці.

До першої групи належать різноманітні верстати для різання металу і деревини, обробки металу тиском, бурильні і дробильні пристрої та інші машини, що здійснюють механічну обробку матеріалу.

Всі перелічені машини змінюють тільки форму предметів праці, залишаючи незмінними їх фізико-хімічні властивості.

Виробниче устаткування для термічної і хімічної обробки матеріалів включає доменні, мартенівські, плавильні та електроплавильні печі, коксівні, електроферосплавні печі, баштові сірчанокислотні та інші хімічні апарати.

Одним з важливих завдань статистики виробничого устаткування є вивчення ступеня його технічної досконалості. Вирішенню цієї проблеми допомагає класифікація (групування) устаткування за ознаками принципу дії, приводу і ступеня автоматизації.

Групування за принципами дії поділяє машини на такі, що працюють за принципом прямолінійно-поворотного руху, і такі, що працюють за принципом обертального (ротаційного) руху. Розвиток техніки спрямований на дедалі ширше застосування машин, зокрема металообробних, за принципом ротаційного руху.

Важливе значення для характеристики ступеня досконалості виробничого устаткування має групування машин за ступенем автоматизації. Найвищим ступенем автоматизації є машини, які працюють без безпосередньої участі людини. Участь робітника при цьому зводиться до нагляду за устаткуванням і його регулювання.

Окрім машин, що працюють від ручного або кожного приводу і обслуговуються одним або декількома робітниками (нульовий ступінь автоматизації), виділяють машини, що працюють від двигуна, але вимагають ручної подачі матеріалу (наприклад, швейна машина з електромотором). Тут час роботи машини й робітника, який її обслуговує, збігаються. Виділяють також напівавтомати, тобто машини з жорстким (примусовим) зв'язком робочого органу з предметом праці, що забезпечує обробку деталей без безпосередньої участі робітника, роль якого зводиться до встановлення і зняття деталі та усунення неполадок. Прикладом напівавтомата може слугувати звичайний ткацький верстат.

Наступним ступенем автоматизації є верстати-автомати, тобто машини з примусовим зв'язком робочого органу з предметом праці та з автоматичною подачею матеріалу і вивантаженням оброблюваного продукту. В цьому випадку робітник одночасно обслуговує декілька машин.

Найвищий ступінь автоматизації досягається на автоматичних виробничо-транспортних комбінатах, тобто комплексно автоматизованих підприємствах.

7.5. Оцінка кількості одиниць, потужності і стану виробничого устаткування

Оцінка кількості одиниць виробничого устаткування грунтується на визначенні складу інвентарного парку машин, тобто одиниць устаткування, що є на балансі підприємства.

Не всі одиниці устаткування, що входять у парк машин, виконують однакову роль у виробничому процесі. У зв'язку з цим машини групують за експлуатаційними ознаками (рис. 7.2):

Устаткування наявне, тобто все устаткування, яке обліковується за інвентарними списками (у цехах або на складі в зібраному або розібраному вигляді).

Устаткування встановлене, що знаходиться в цеху і готове до експлуатації.

Устаткування невстановлене - різниця між кількістю наявного і встановленого устаткування.

Устаткування, призначене для роботи за планом, - та частина встановленого устаткування, яка передбачена планом для експлуатації. У текстильній промисловості виділяють заправлене устаткування, тобто устаткування, повністю забезпечене робочою силою і сировиною.