Розділ «7. Статистика енергетичного та виробничого устаткування підприємств»

Ці ж показники екстенсивного використання устаткування можна розрахувати і відносно режимного, планового чи робочого фондів часу. Коефіцієнт екстенсивного навантаження, розрахований за режимним фондом часу, дає змогу оцінити недовикористання цього фонду, виявити резерви більш жорсткого дотримання встановленого на підприємстві режиму роботи.

Порівняння різних підприємств за показником екстенсивного використання устаткування, розрахованого до планового фонду часу, дозволяє елімінувати вплив розбіжностей щодо питомої ваги устаткування, яке перебуває у резерві та плановому ремонті. Розраховані до планового фонду коефіцієнти екстенсивного використання устаткування дають можливість оцінити реальні можливості підприємства щодо завантаження устаткування, вивчити вплив усіх причин, які зумовили позапланові його простої і відповідно недовикористання планового фонду часу.

Однак найповнішу узагальнену характеристику екстенсивного використання устаткування дають показники, розраховані до календарного фонду часу. їм властиві певні переваги: по-перше, календарний фонд з розрахунку на одиницю устаткування для всіх підприємств однаковий, і, отже, при порівнянні всі вони перебувають у рівних умовах; по-друге, вони характеризують рівень використання всього фонду часу, а не будь-якої його частини.

Розглянуті коефіцієнти екстенсивного використання виробничого устаткування утворюють систему взаємозв'язаних показників:

Кожний з наведених співмножників виражає вплив певного фактора на зміну загального показника використання виробничого устаткування за часом. Взаємозв'язок показників екстенсивного використання устаткування дає змогу побудувати систему факторних індексів, визначити абсолютне і відносне значення впливу змін щоденного застосування устаткування, зміни завантаженості устаткування за змінами, зміни використання внутрішньозмінного часу роботи устаткування. Серед інших варіантів взаємозв'язку показників найбільше значення має система показників, у якій результативним показником є середня кількість годин роботи одиниці устаткування за звітний період, а факторами - середня кількість днів роботи одиниці устаткування за цей період, коефіцієнт змінності працюючого устаткування та середня тривалість роботи одиниці устаткування за зміну:

Методику розрахунку рівнів завантаження і коефіцієнтів динаміки використання устаткування за часом розглянемо на прикладі роботи устаткування за два роки (табл. 7.1).

З усіх розрахованих у таблиці показників найбільш повно і точно динаміку використання виробничого устаткування відбиває показник середньої кількості годин роботи верстата за рік, оскільки його значення залежить від середньої кількості днів роботи верстата за рік, коефіцієнта змінності і середньої тривалості його роботи за зміну.

Поліпшення використання виробничого устаткування за потужністю є одним з найважливіших резервів зростання продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва продукції.

Інтенсивне використання устаткування відбиває його продуктивність за одиницю часу фактичної роботи:

де <у - кількість випущеної продукції за період, нормо-год.; Тм, Тф -відповідно витрати машинного і фактично відпрацьованого часу, верстато-годин.

Інтегральне використання виробничого устаткування характеризується обсягом виготовленої продукції за одиницю планового, режимного чи календарного фонду часу, тобто повним кінцевим результатом роботи устаткування.

Побудова завершеної системи показників, яка б всебічно характеризувала використання виробничого устаткування, ускладнюється низкою обставин: по-перше, перервністю процесу виробництва і багатономенклатурністю продукції, яка виробляється на підприємстві; по-друге, різноманітністю складу і принципів дії устаткування; по-третє, труднощами одержання достовірної інформації про час його роботи і використовувану потужність. Тому найчастіше використовують перехід від рівнів інтенсивного та інтегрального навантаження до коефіцієнтів, що визначаються діленням відповідних фактичних рівнів на їх встановлене нормативно або максимально можливе значення. При обчисленні коефіцієнтів інтегрального навантаження часто обмежуються добутком коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного навантаження:

Таблиця 7.1. Розрахунок середніх показників екстенсивного використання устаткування

Попри перелічені труднощі, за окремою одиницею устаткування відносно нескладно сконструювати формули для коефіцієнтів інтенсивного К.н та інтегрального К. навантаження, наприклад, протягом робочої зміни:

при виробництві однорідної продукції

при виробництві неоднорідної продукції

де V. - кількість продукції, фактично виробленої за одиницю машинного часу (фактична продуктивність устаткування), шт./год; Ув -встановлений нормою або максимально можливий випуск продукції за одиницю машинного часу, шт./год; Е - витрати енергії за зміну, кВт-год; / - машинний час роботи устаткування за зміну, год.; Ыв -потужність встановленого електроприводу, кВт; і] - коефіцієнт корисної дії верстата (в середньому 0,85).

Показники інтенсивного та інтегрального навантаження подібні тим, що обидва вони характеризують продуктивність (використання потужності) устаткування: якщо в першому випадку це продуктивність устаткування за одиницю відпрацьованого ним часу, то в другому - випуск продукції за одиницю часу будь-якого його фонду (календарного, режимного, планового).

Для деяких видів устаткування коефіцієнт інтенсивного завантаження розраховується з урахуванням їх об'єму чи площі. Так, коефіцієнт використання корисного об'єму доменної печі обчислюється діленням номінальних метро-діб на кількість тонн виплавленого чавуну в перерахунку на переробний. Номінальні метро-доби - це добуток корисного об'єму печі, м3, на номінальний час її роботи (номінальної доби). Номінальний час дорівнює календарному за мінусом кількості діб холодного простою, пов'язаного з охолодженням печі. Можна розрахувати календарні метро-доби і фактичні метро-доби (добуток корисного об'єму печі на календарний час або на фактичний час); фактичний час дорівнює номінальному за мінусом кількості діб гарячих простоїв, які не пов'язані з охолодженням печі. На практиці

коефіцієнт використання доменної печі розраховується на основі номінального часу. Він показує, яку частину 1 м3 об'єму печі потрібно було використати для виготовлення 1 т переробного чавуну за добу. Чим краще використовується доменна піч, тим меншим є коефіцієнт використання її об'єму.