Комунікативна компетентність, її складові

Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція

• суттєве задоволення спілкуванням і зменшення нервово- психічних затрат у процесі комунікації;

• уміння спілкуватися у різних статусно-рольових позиціях, встановлювати і підтримувати необхідні робочі контакти незалежно, а інколи і всупереч відносинам, які складаються;

• високий статус і популярність у тому чи іншому колективі;

• уміння організувати дружну сумісну роботу, формувати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі, досягати високого результату діяльності.

Цікаву класифікацію складових комунікативної компетентності запропонував М. Аргайл. Автор виокремив наступні компоненти досліджуваного феномену[15]:

• соціальну сенситивність (точність міжособистісного сприйняття);

• основні навики взаємодії;

• навики схвалення і винагороди, які характерні для усіх соціальних ситуацій (тобто уміння надавати позитивний зворотний зв'язок партнерам у спілкуванні);

• рівновагу, спокій, гармонію як антитезу соціальної тривожності.

Аналіз процесу спілкування (В. Ляудіс, А. Матюшкіна, А. Пономарьова) показав, що існують два типи діяльності і відповідно два типи завдань: творчі (продуктивні) і рутинні (репродуктивні). Ситуація, яка потребує виходу за межі стереотипів, установок, ролей, що склалися, завжди передбачає продуктивне спілкування. Репродуктивне або стандартизоване спілкування передбачає взаємодію "за стандартом", "за сценарієм". Розрізняють також зовнішнє, поведінкове, оперативно-технічне та індивідуально-значеннєве спілкування[16]. Дослідник А. Добрович у своїх роботах виокремлює конвенційне, примітивне, маніпулятивне, стандартизоване, ігрове, ділове і духовне спілкування[17].

У контексті проблеми ефективності спілкування доцільно згадати про таке явище в людській взаємодії, як роль, що є фіксацією визначеного становища, яке займає той або інший учасник у системі міжособистісних відносин[18]. Виокремлюють формальні, внутрішньо групові, міжособистісні й індивідуальні ролі[19]. Зокрема, формальна роль – це поведінка, сформована відповідно до засвоєних очікувань з боку оточення, пов'язаних з виконанням тієї чи іншої соціальної функції (продавець, покупець, учень, педагог, підлеглий, керівник тощо). Внутрішньо групова роль – це поведінка, яка очікується від особистості учасниками групи на основі сформованих взаємовідносин. Міжособистісні ролі передбачають урахування очікувань, запропонованих іншою людиною на основі сформованих відносин. Існують й інші класифікації ролей: активні – виконуються в даний момент; латентні – не виявляються у конкретній ситуації; інституціалізовані – пов'язані з офіційними вимогами організації; стихійні – зумовлені стихійно виникаючими відносинами[20].

Людина завжди, перебуває в контакті з іншими людьми – реальним партнером, уявним, обраним, нав'язаним тощо. Інваріантними складовими спілкування є такі компоненти, як партнери-учасники, ситуація, завдання. Варіативність же пов'язана з характеристиками самих складових – партнерів у спілкуванні, ситуацій, цілей спілкування. Тому компетентність у спілкуванні передбачає розвиток умінь адекватної самооцінки, орієнтації людини як у самій собі – власному психологічному потенціалі, так і партнерові, ситуації, завданнях[21].

Головною якісною характеристикою ефективного спілкування є спрямованість – орієнтація особистості, насамперед, на позитивні якості в іншій людині, що сприяє розкриттю особистісного потенціалу учасника, з яким ми спілкуємося. Акцент, зокрема, ставиться на пізнавальних процесах у структурі комунікативної компетентності[22]. Це, перш за все, мислення – здатність аналізувати вчинки, бачити мотиви, які спонукають до них. Чинником успішного спілкування також є соціально-психологічна перцепція, що включає ідентифікацію, емпатію, соціальну рефлексію. Таким чином, можна сказати, що комунікативна компетентність включає не тільки особистісні властивості індивіда, але й певним чином організовані пізнавальні процеси та емоційну (афективну) сферу.

До складових комунікативної компетентності належать і вміння усвідомлювати та долати комунікативні бар'єри, які можуть виникати, наприклад, при відсутності розуміння ситуації спілкування внаслідок різних поглядів, бачень (соціальних, політичних, релігійних, фахових). Бар'єри у комунікації можуть мати і психологічний характер, відображаючи індивідуальні психологічні особливості, тих, хто спілкується, їхні сформовані відносини: від дружби до ворожості у стосунках один до одного.

Передача будь-якої інформації можлива лише за допомогою знаків, точніше, знакових систем. Розрізняють вербальну і невербальну комунікації, які використовують різноманітні знакові системи. Відповідно до цього можна виокремити вербальний і невербальний рівень комунікативної складової компетентності у спілкуванні. Вербальна комунікація використовує як знакову систему людське 'мовлення, природну звукову мову, тобто систему фонетичних звуків, що включає два принципи: лексичний і синтаксичний[23]. Сукупність визначених заходів, спрямованих на підвищення ефективності мовного впливу, отримала назву "переконуючої комунікації", на основі якої розроблена так звана експериментальна риторика – мистецтво переконання за допомогою промови.

Невербальна комунікація включає три знакові системи: оптико- кінетичну (жести, міміка, пантоміміка), пара- (система вокалізації – якість голосу, діапазон, тональність) й екстралінгвістичну (включення в промову, пауз, інших вкраплень, темп; організація простору і часу комунікативного процесу; візуальний контакт: частота обміну поглядами, тривалість, зміна статики і динаміки погляду, його уникання тощо)[24]. Зрозуміло, що комунікативна компетентність передбачає також уміння інтерпретувати невербальні прояви інших людей. Тут виникає серйозна проблема: якщо у вербальній комунікації за кожним словом стоїть більш-менш визначений зміст, то у невербальній системі комунікацій не тільки важко поставити зміст у відповідність до знака, але й взагалі визначити знак, тобто одиницю аналізу в цій системі. Оскільки комунікація розглядається як смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії, спілкування, обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування, то логічним є припущення, що процес комунікації передбачає й певну маніпуляцію мовними засобами задля ефективної передачі інформації[25].

Таким чином, комунікативна компетентність – це система внутрішніх (позицій спілкування, ролей, стереотипів, установок, знань, умінь, навичок) і зовнішніх ресурсів ефективної взаємодії (співпраця, переговори, розвиток позитивного ставлення до рідної мови, міжкультурної комунікації, культурна обізнаність та ін.), що забезпечують здатність встановлення та підтримки необхідних контактів з іншими людьми, а також певну сукупність знань, умінь і навичок, які сприяють ефективному Спілкуванню та розвитку людини загалом. Отже, для ефективної тренінгової діяльності необхідна розвинена комунікативна компетентність, що пов'язана з адекватним використанням усієї палітри можливостей особистості.Навчальний елемент 1.2

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Комунікативна компетентність, її складові“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Соціально-психологічний тренінг (спт) як метод маніпулятивного впливу

  • Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"

  • Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"

  • Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп

  • Комунікативна компетентність, її складові
  • Тема 2. Маніпуляція у сфері соціально-психологічному тренінгу

  • Чинники групового тренінгу: отримання і надання підтримки, саморозкриття, зворотний зв'язок

  • Саморозкриття: зміст, параметри і функції

  • Міжособистісний зворотний зв'язок та його різновиди: конструктивний і деструктивний

  • Модель співвідношення саморозкриття індивіда та зворотного зв'язку

  • Механізм зміни особистості в груповому тренінгу: процеси інтеграції і дезінтеграції

  • Розробка й здійснення технології маніпуляції

  • Тема 3. Типології соціально-психологічного тренінгу

  • Тренінг біхевіористської орієнтації

  • Тренінг гуманістичної орієнтації

  • Тренінг когнітивістської орієнтації

  • Тема 4. Основні методи маніпулятивного впливу у соціально- психологічного тренінгу

  • Когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти маніпулятивного впливу на особистість упродовж тренінгу

  • Методи маніпулятивного впливу у тренінгу

  • Характеристика різних видів ігор, які застосовують у практиці соціально-психологічного тренінгу

  • Переваги рольових ігор

  • Методи посилення та послаблення динаміки групи.

  • Мозковий штурм (брейн-стормінг).

  • Дискусія

  • Методи, засновані на невербальиій активності

  • Методи психодіагностики учасників СПТ

  • Тема 5. Основні напрями тренінгової роботи

  • Форми арттерапевтичної роботи

  • Тренінг спілкування

  • Профілактичні тренінги

  • Техніки НЛП

  • Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)

  • Трансакційний аналіз, види трансакцій

  • Тренінги особистісного росту

  • Бізнес-тренінги

  • Тема 6. Техніки, які вживаються в тренінгу

  • Психокорекційна техніка

  • Техніка активного слухання

  • Техніка емпатичного приєднання до учасника тренінгу

  • Техніка вербального і невербального спілкування тренера з групою

  • Тема 7. Загальна характеристика тренінгової групи: структура і класифікація

  • Вимоги до учасників: важливість процедури відбору

  • Гетерогенність і гомогенність групи тренінгу, способи їх формування

  • Рольові позиції в групі тренінгу. Соціальна та ігрова роль

  • Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

  • Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

  • Основні цілі введення правил роботи в тренінг. Правила праці в групі

  • Класифікація тренінгових груп, їх критерії

  • Тема 8. Динамічні процеси в групах соціально-психологічного тренінгу.

  • Керівник (ведучий) тренінгової групи: характеристика, функції, стилі керівництва

  • Професійно значущі якості тренера групи, вимоги

  • Вимоги до тренера

  • Тема 9. Групова динаміка і її роль у процесі тренінгової роботи.

  • Етапи розвитку тренінгової групи

  • Основні стадіїрозвитку тренінгової групи

  • Змістовий модуль 2. Основні принципи конструювання програми соціально-психологічного тренінгу та оцінки її ефективності

  • Деролінг, шерінг і дебрифінг

  • Самопрезентація тренера

  • Визначення потреб тренінгової групи

  • Поняття модуля і номера програми тренінгу

  • Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

  • Тема 11. Проблематизація та експлікація в тренінгу.

  • Психотехніки, вживані для проблематизації групи

  • Поняття експлікації в тренінгу і психотехнічні засоби для її реалізації

  • Психотехніки, вживані дня формування зворотного зв'язку

  • Тема 13. Види СПТ.

  • Ділові й організаційно-розумові ігри

  • Тренінг асертивності

  • Тренінг асертивності включає 6 занять

  • Тренінг комунікативності

  • Вправа "Заборона говорити "ні"

  • Вправа "Конверт проблем" (40 хвилин)

  • Завершальна вправа "Тепло ваших рук"

  • Вправа "Привітання"

  • Вправа "Ярлики"

  • Вправа-розминка "Австралійський дощ"

  • Тест "Чи володієте ви позитивним мисленням?"

  • Вправа "Мої найважливіші риси характеру"

  • Тренінг особистісного зростання

  • Вправа "Снігова куля"

  • Вправа "Стоп-кадр"

  • Вправа "Побажання"

  • Вправа "Емоційний лагцюжок"

  • Тренінг "Маніпуляція – компонент міжособистісної взаємодії"

  • Вправа "Маніпуляція"

  • Вправа "Валіза"

  • Тренінг лідерства та лідерських якостей

  • Розвиток креативності як якості лідера.

  • Розминка "Імпульс".

  • Вправа "Купівля страусиних яєць"

  • Вправа "Потерпілі на морі"

  • Додаток до вправи "Потерпілі корабельна аварія"

  • Тренінг з розвитку професійної ідентичності як засіб і професійно – творчого становлення педагога

  • Тренінг-практикум "Формування у жінок позитивної самооцінки та активних дій у ситуації безробіття"

  • Проведення IV-блоку вправ щодо засобів сприяння і прийняття кар'єрних змін передбачає сприяння життєвому процесу змінювання

  • Сфера використання арт-терапії

  • Тема 15. Уявлення про оцінку ефективності та ефекти тренінгу.

  • Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналау

  • Модель зміни поведінки