• використовуються методи практичної психології, що передбачають активне залучення учасників групи;
• як результат тренінгу – вирішення завдань розвитку й удосконалення особистості як в цілому, так і окремих особистісних якостей, необхідних для поліпшення соціальних умов буття учасників.
Отже, на відміну від психотерапії мета тренінгу не пов'язана з лікуванням. Тренінг орієнтований на надання психологічної допомоги, а не лікувальної терапії. Зрозуміло, що це не є перепоною до застосування оздоровчих процедур. У тренінгу можуть брати участь не лише фактично здорові люди, але й невротики, люди з межовими станами психіки. Тому у таких випадках практичному психологу (що не має медичної освіти) або соціальному працівнику рекомендують працювати спільно з клінічним психотерапевтом.
Відмінність соціально-психологічного тренінгу від психокорекції полягає в тому, що тренінг передбачає не стільки дискретні характеристики внутрішнього світу, окремі психологічні структури, скільки розвиток особистості в цілому. Окрім того, корекція безпосередньо пов'язана з поняттям норми психічного розвитку, на яку вона орієнтована, тоді як у тренінгу взагалі неприйнятна категорія норми.
Тренінгову роботу неможливо звести лише до навчання, оскільки когнітивний компонент не завжди є в тренінгу головним, а інколи взагалі може бути відсутнім. Найбільш цінним для учасників тренінгу є здобуття, перш за все, емоційного досвіду. Втім, соціально-психологічний тренінг дуже тісно стикається з розвиваючим навчанням у широкому значенні цього поняття. Тому загалом у тренінгу можуть застосовуватися як психотерапевтичні, так і корекційні та навчальні методи. Отож, тренінг (у тому числі й СПТ) є методом активного соціально-психологічного навчання як комплексного соціально-дидактичного напряму.
Спеціальним видом психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до схованого порушення в іншій людині намірів, що не збігаються з її актуально існуючими бажаннями, є маніпуляція. Як образно зазначив Омар Хайям[13]: "Світ, Вам скажу, як шахова дошка – то день, то ніч. А ми? Два пішака. Посунуть нас, притиснуть і – поб'ють, а потім кинуть в скриню допока".
Основна причина багатьох маніпуляцій лежить у площині вічного людського конфлікту між опорою на власні сили й опорою на зовнішнє середовище. Тому маніпуляції стали звичайною, повсякденною частиною життя сучасної людини, на які, найчастіше, вона не звертає ніякої уваги. Провідне місце маніпуляції в системі інформаційно-психологічної безпеки особистості визначають наступними факторами, а саме[14]:
• масовим включенням маніпуляцій в інформаційно-комунікаційні процеси в сучасному суспільстві, ефекти якої багаторазово підсилюються активним використанням новітніх інформаційних технологій і засобів комунікації;
• значним збільшенням кількості об'єктів маніпулятивного впливу внаслідок їхнього полегшеного доступу до засобів поширення інформації;
• відсутністю діючої системи соціально-психологічного захисту від маніпулятивних впливів;
• слабкою сформованістю механізмів індивідуального психологічного захисту від маніпуляцій, що різко знижує опірність до такого психологічного впливу;
• підвищеною схильністю значної частини населення до маніпулятивного впливу у зв'язку із тривалим перебуванням у кризових умовах кардинальної трансформації соціально-економічних відносин і суспільства в цілому;
• стихійним і неконтрольованим поширенням новітніх маніпулятивних технологій (у тому числі, нейролінгвістичного програмування тощо);
• відсутністю ефективної нормативно-правової бази, яка б перешкоджала використанню маніпулятивних технологій.
Маніпуляція – це різновид прихованого мовленнєвого впливу, спрямованого на досягнення власних цілей суб'єкта, які не збігаються з намірами або протирічать бажанням та інтересам об'єкта впливу. При цьому здійснюють неусвідомлений збоку суб'єкта контроль над його свідомістю за допомогою викривленої, необ'єктивної подачі інформації[15].
Маніпуляція – вид впливу, при якому майстерність маніпулятора використовується з метою прихованого впровадження в психіку адресата цілей, бажань, намірів, відносин і настанов, які не збігаються в адресата з тими, які були на даний момент[16].
Маніпулювання – двосторонній процес: учасники тренінгу є також маніпуляторами в межах тренінгової програми. У своїх судженнях вони висловлюють ставлення до занять, тренера, вправ. У тренінговому навчанні використовують маніпулятивні стратегії, що мають на меті управління ситуацією шляхом управління поведінкою, цілеспрямоване зниження рівня усвідомленості формованих дій шляхом активізації емоційних реакцій, які маскують раціональне розуміння того, що відбувається. Маніпуляція відбувається тоді, коли одна сторона комунікації має стратегію, а інша – ні, саме тому змушена підкоритись. Маніпуляція відбувається і тоді, коли в результаті стратегічної боротьби одна стратегія поглинає іншу, тобто виявляється сильнішою та нав'язується іншій стороні[17]. Виокремлюють такі види маніпуляцій: вплив силою, вплив аргументацією, вплив авторитетом. Найбільш вживаними тактичними прийомами вважають: питання-капкани, високу швидкість обговорення, читання думок на підозру, повторення, улесливі звороти, демонстрація образи, "втеча" від небажаного обговорення та інші. Таким чином, маніпулятивні тактики і прийоми у тренінговій роботі можна використовувати з метою зацікавлення учасників до пізнавальної діяльності, власного саморозвитку й самовдосконалення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Співвідношення понять "групове соціально-психологічне навчання" і "групова психотерапія", "тренінг", "соціально- психологічний тренінг" та "маніпуляція"“ на сторінці 2. Приємного читання.
