Дискусію використовують тоді, коли метою є спільний пошук істини, найкращого виходу з ситуації, де необхідно розглянути проблему з багатьох позицій, перш ніж настане час для прийняття рішення, коли важливо залучити у спільний процес мислення досвід багатьох учасників.
Упродовж дискусії варто слухати партнера для того, щоб якнайкраще зрозуміти, якнайповніше сприйняти його спосіб мислення й досвід. Жодне почуте формулювання чи аргумент не відкидається, поки воно ретельно не обмірковано.
Дебати використовують, коли є потреба в гострому одночасному баченні проблеми, коли погляди розділені поміж учасниками групи, яка повинна здійснити вибір, а не узгодити позиції. Дебати – це форсування власної позиції, "війна словами", прагнення виграти, показати себе кращим перед третіми особами. У дебатах необхідно слухати партнера (в певному сенсі суперника) з тим, щоб знайти найкращий аргумент проти його тези та вказати на всі слабкі сторони його аргументації. У дебатах найчастіше не йде мова про переконання противника – ставкою є мислення та вибір, зроблений слухачами. Бувають провокаційні дебати, в яких противник намагається найгостріше висловитися проти тези лише для того, щоб захисники, прихильники тези, могли їх відкинути і тим самим ще міцніше підтримати тезу.
Переговори використовують тоді, коли метою є узгодження спільної дії, коли необхідні знання вже зрештою має кожен з учасників групи, натомість потрібно почати спільну дію. У переговорах іде пошук таких рішень, які забезпечать можливості для співпраці, незважаючи на розбіжності.
У процесі соціально-психологічного тренінгу виконання вправи або еподу учасником групи може включати моторну (рухову) і вербальну (словесну) діяльність. За даним критерієм виокремлюють декілька груп методів:
• методи артгерапії (моторна діяльність з використанням її результатів – ліплення, аплікації, малювання)[3];
• моторні (моторна діяльність без використання її результатів – танці, змагання, психогімнастика, методи тілесно орієнтованої терапії, моторні діалоги)[4]];
• вербально-моторні (поєднання вербальної і моторної діяльності – психодрама, рольові ігри)[5];
• вербальні (вербальна діяльність без сугестії (навіювання) – групові дискусії, обговорення вправ, аналіз снів, спів, вербальні діалоги)[6];
• сугестивні (вербальна діяльність із сугестією – гіпноз, прогресивна релаксація за Джейкобсоном, аутогенне тренування за .Шульцом, візуалізація, медитація).
Застосування зазначених методів забезпечується різноманітним реквізитом, аудіо- та відеотехнікою, слайд-програмами, музичним супроводом. Вправи та етюди виконують індивідуально, у парах, трійках, командах і одночасно всією групою. Окрім описаних вище основних форм спілкування в СПТ, С. Петрушин[7] називає також пісенні вправи, елементи аутотренінгу, слайд-фільми, які обслуговують різні види релаксації, творчу візуалізацію, елементи сучасної психотерапевтичної практики, ігрову діагностику, онтологію людського спілкування, вправи на міжгрупову взаємодію.
Отже, у кожного керівника тренінгових груп є можливість вибрати той чи інший метод роботи, за допомогою якого досягається поставлена мета. При цьому кожен ведучий повинен дотримуватися заповіді – "Не зашкодь!". Шкоди учасникам групи може завдати будь-який психологічний вплив, який здійснює некваліфікований фахівець або людина, що переслідує егоїстичні цілі.
Методи, засновані на невербальиій активності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дискусія“ на сторінці 2. Приємного читання.
