Поступ сакральної географії у XXI ст.

Соціальна географія

Сакральна географія — соціально-географічна наука, вкрай потрібна сучасному суспільству: лише завдяки знанням, які формуються в її царині, можна побудувати самостійну і в політичному, і в духовному сенсі державу, виховати морально стійке і духовно багате молоде покоління XXI ст. її знання завжди були й, очевидно, будуть актуальними для людини, суспільства. Основу цих знань становить священна світоглядна позиція. В чому ж полягав її суть? У процесі життєдіяльності сучасної цивілізації викристалізувалися два способи перебування Людини у Світі — священний і мирський (світський). Священний спосіб життя передбачає ставлення людини, суспільства до навколишнього світу як до священного. Таке сприйняття світу глибоко сакральне, благоговійне. Воно характеризується релігійним підходом до простору, часу, власного житла, окремих елементів простору і, по суті, є освяченням самого життя, всіх життєвих функцій (роботи, харчування, сексу тощо) — таїнством. Мирський, або світський спосіб життя трактує життєдіяльність як сукупність фізіологічних актів, тобто актів, позбавлених духовної значущості й зведених до власне людських дій.

За словами відомого історика релігії Мірчі Еліаде, священне і мирське — це два способи буття у світі, дві ситуації існування, що приймаються людством у ході історії. Вони цікаві не лише як об'єкт історичних, соціологічних і етнографічних досліджень, а й викликають інтерес у філософів і тих дослідників, котрі намагаються пізнати можливі масштаби людського існування.

Ці два способи буття також надзвичайно цікаві з погляду географії. Якщо мирський спосіб життя досліджений географічною наукою у різних аспектах, то вивчення священного способу перебуває на стадії становлення.

Дослідження священного способу життя людини, суспільства в просторовому аспекті належить до завдань сакральної географії.

Це завдання надзвичайно складне хоча б тому, що священне певною мірою присутнє і в мирському. Адже немає людей-атеїстів у повному розумінні цього слова. Щоб побудувати сучасний мирський світ, людина зруйнувала святість світу, в якому жили її предки, проте поведінка предків проступає з найпотаємніших глибин душі сучасної людини у вигляді обрядів, дій у процесі життєдіяльності. Це завдання складне ще й тому, що священне, накладаючись на мирське, суттєво впливає на територіальну організацію суспільства. У свою чергу мирське, накладаючись на священне, приводить до зміни сакрального світу людини, суспільства, зумовлюючи трансформацію культів, зміну релігійних доктрин, перебудову світосприйняття загалом.

Сакральний світ людини, релігія, священне світосприйняття — це феномен сучасної цивілізації Землі, який заслуговує на увагу фахівців багатьох галузей знань, у тому числі й сакральної географії.

В сучасних умовах десакралізації суспільства таке питання надзвичайно важливе хоча б тому, що, на думку М. Еліаде, процес руйнації святості людського буття неодноразово призводив до виникнення "гібридних форм дешевої магії з мавпячою релігією"*157. Лише знання всіх тонкощів територіальної організації сакральної життєдіяльності може суттєво допомогти людині сформувати власний світогляд, зробити правильний вибір у житті стосовно священного і мирського.

*157: {Элиаде М. Священное и мирское / Пер. с франц., предисл. и коммент. Н. К. Гарбовского. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. — С. 12.}

Тоталітарний режим за радянського періоду знецінив найвищі людські цінності, у тому числі й людське життя, витравив із свідомості людей надію, спустошив душі. Тепер ситуація змінюється, проте не настільки, щоб можна було покладати надію на швидкий прогрес розвитку суспільства внаслідок переоцінки ставлення до релігії у незалежній Україні. Відносини "держава — релігія" впродовж усієї історії розвитку людства були непростими. Взявши до уваги, що немає абстрактної держави, як і немає абстрактної релігії, доходимо висновку: згадана теза передбачає взаємозв'язок конкретної держави та конкретної релігії. А це — вже сакральна географія.

Сакральна географія — відносно молода самостійна галузь знань. Однак її знання допомагають формувати повноцінний світогляд, здійснювати оцінку власної і суспільної сакрально-географічної поведінки та ролі релігійної сфери в суспільній життєдіяльності у конкретних геопросторово-часових координатах.

Перед людством безперестанно поставали і постають запитання: у чому полягає смисл існування людини? Якщо людина з самого початку появи на Землі приречена на смерть, то для чого вона народжується? Для чого потрібна земна цивілізація, якщо Земля не існуватиме вічно?

Ще в далекому минулому кращі представники роду людського намагалися знайти відповіді на ці запитання. Давні греки Мойсей, Ісая, Конфуцій, Будда, Сократ, Паскаль, Спіноза та багато інших геніальних умів постійно замислювалися над сенсом життя.

Ці пошуки істини, прагнення знайти виправдання існуванню людини на Землі за рахунок інших живих організмів (рослин і тварин) рано чи пізно приводили до релігії. Релігія б не існувала, якщо б не задовольняла певні потреби людини, не виконувала особливих завдань. Вона сприяла формуванню особистості, розвитку мистецтв, особливого світобачення, розвитку людства загалом. Чимало дослідників розглядають релігію як форму суспільної свідомості. Останнім часом вчені схиляються до думки, що релігія — форма духовно-практичного освоєння світу.

В науковій літературі існує дуже багато визначень змісту поняття релігія, і вони суттєво відрізняються між собою. Проте яким би визначення поняття релігії не було, яким би не було особисте ставлення дослідника до релігії, всі науковці визнають її як соціальний факт, що існує у будь-якому суспільстві.

Релігії впродовж багатьох віків належала і належить величезна роль у житті людини, розвитку суспільств, формуванні цивілізацій. Що ж таке релігія?

Релігія — набожність, стверджують богослови, — це зв'язок людини з Богом, комплекс явищ і об'єктів, що охоплюють такі аспекти:

• ідеї, погляди, уявлення про Бога чи Вищі сили;

• віру в Бога чи Вищі сили;

• емоції людини (переживання, почуття, настрої);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поступ сакральної географії у XXI ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.
  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії