Елементи знань географії людської діяльності викристалізовувалися в різних дисциплінах упродовж багатьох років. Проте як самостійна галузь знань географія діяльності населення почала розвиватися нещодавно. Назву цієї дисципліни ми вперше запропонували 1994 р. у навчальному посібнику "Соціальна географія", який під гаслом "...I будуть люди на Землі..." отримав перший грант на конкурсі Міністерства освіти України і Фонду "Відродження". На превеликий жаль, у зв'язку з різними причинами цей посібник не був опублікований. Ми не лише запропонували назву нової дисципліни, а й сформували теоретичні основи цієї галузі знань, що розглядається як галузь соціальної географії. При цьому особливу увагу приділяли аналізу (через призму географії діяльності населення) працям учених львівської школи соціоекономіко-географів (Ф. Заставного, 0. Шаблія) та львівської школи регіоналістів (М. Долішнього, С. Злупка).
У найширшому розумінні діяльність трактується як спосіб буття людини у світі, здатність її вносити до дійсності зміни. Адже кожна людина у кожну мить життя діє. Отже, діяльність — це головна ознака людини. Життя людини — діяльність. Тому діяльність можна розглядати як сукупність дій (одиничних актів) у часі та просторі.
Діяльність властива і групі людей (соціальній, територіальній чи іншій), і етносу, і цивілізації на планеті Земля загалом. Однак тоді у процесі діяльності тих чи інших груп або верств населення з'являються дії, тобто елементи діяльності, характерні лише для цих конкретних груп, верств, етносів, які відсутні в окремих людей. Окремим людям притаманні власні види діяльності, що накладаються одна на одну, переплітаються, взаємовизначаються чи взаємовиключаються. Наслідки діяльності окремих людей і діяльності груп, верств і етносів також накладаються одні на одні, дуже часто виявляючись з відставанням у часі. Однак різні результати виявляються з різними інтервалами часу, що врешті-решт призводить до суттєвої зміни умов буття людей. З одного боку, інтенсивно розвивається техногенне середовище, забезпечуючи населенню певний рівень комфортності проживання, з іншого — відбувається знищення можливості існування багатьох видів рослин і тварин на великих територіях.
Діяльність — це не лише головна ознака людини, а її стан. Діяльність — головна ознака і стан суспільства, що може мати надзвичайно широкий діапазон — від військової ситуації до щастя і процвітання.
Безперечно, діяльність диференціюється залежно від геопросторово-часових координат. Який ж існує взаємозв'язок між діяльністю людини, окремих верств населення тих чи інших геопросторово-часових координатах, станом суспільства і станом довкілля? Що таке діяльність як геопросторовий процес? Які рушійні сили цього процесу? Як забезпечити захист людей від небажаних наслідків діяльності? Що слід розуміти під продуктивною і деструктивною діяльністю? Пошуки відповідей на ці запитання привели до виникнення самостійної галузі знань географії діяльності населення, яка входить до складу соціальної географії.
Формування елементів знань географії діяльності почалося з давніх-давен із розвитком самої географії, а також з розвитком суспільних наук, зокрема соціології. Та чи не найбільший багаж географічних знань, пов'язаних із діяльністю, був сформований у царині філософії. В процесі досліджень діяльності сформувалося декілька підходів до її вивчення:
Соціокультурний (усвідомлена, цілеспрямована діяльність — наслідок процесу соціалізації, а також впливу культури та релігії загалом).
Генетичний (усвідомлена, цілеспрямована діяльність — наслідок взаємодій людини зі зовнішнім світом, які супроводжувалися ускладненням умов довкілля, що, в свою чергу, вимагало інтенсифікації адаптації людини до нових умов).
Процесуальний (діяльність — особлива форма існування людини як розумного біологічного виду).
Навчальний (діяльність — наслідок цілеспрямованого навчання).
Інформаційний (діяльність — наслідок постійного перероблення інформації).
Феноменологічний (діяльність — наслідок особливої форми свідомості людини).
Регуляційний (діяльність — фактор і наслідок саморегуляції біологічної активності людини).
Структурний (діяльність — наслідок функціонування системи різнорівневих пізнавальних процесів).
Формаційний (діяльність — наслідок формаційного розвитку суспільства).
Функціональний (діяльність — функція людського організму).
Дослідники періоду існування СРСР розглядали діяльність як структурований процес, що складається з таких ланок: суб'єкт з його потребами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет; об'єкт, на котрий спрямовано діяльність; засіб реалізації мети; результат діяльності. При цьому діяльність розглядалася зазвичай крізь призму "дитячого" матеріалізму та комуністичної ідеології. Наприклад, вважалося, що загальний засіб діяльності — сукупність знарядь праці, створених людьми, зокрема техніка і технологія; під універсальним предметом діяльності розуміли природу та суспільство, а під її загальним наслідком — олюднену природу.
Цікаві підходи до вивчення діяльності, які викристалізувалися в інших науках. Наприклад, допускаючи, що одну з фундаментальних рис діяльності становить її прагнення здійснити певний поступок для когось чи для чогось, тобто для суб'єкта, об'єкта, чи процесу, забезпечуючи їх існування, російський вчений-соціолог П. Смирнов виділяє три основні різновидності діяльності:
"Егодіяльність", або "діяльність для себе". Основна її мета — забезпечити існування діяча, задовольнити його потреби, принести йому певну вигоду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук“ на сторінці 1. Приємного читання.
