Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

Соціальна географія

Актуальність створення і розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії безперечна: нові теорії та побудовані на їх основі концепції дають змогу по-новому конструювати практичну діяльність. Розроблення нової парадигми суспільно-географічної науки сприятиме активізації створення нових концепцій і теорій у соціальній географії.

Загалом під соціальною теорією ми розуміємо теоретичні уявлення про соціальні процеси та явища, функціонування соціальної сфери, соціальні відносини, що ґрунтуються, з одного боку, на логіці й історичному досвіді, а з іншого, — на теоретичних концепціях, поглядах вчених-економістів. Дуже часто такі теоретичні уявлення підтверджуються соціальними законами, які встановлюються на основі досвіду, практичної діяльності, виявляються через наукові дослідження. Соціальні закони — це особливі групи необхідних, істотних, стійких відношень (взаємозв'язків), які визначають розвиток, структуру та функціонування соціальних явищ і процесів. Основні риси цих відношень (взаємозв'язків): об'єктивність, необхідність, обов'язковість вияву, автономність.

Побутує думка, що соціальні закони, на відміну від фізичних, не володіють всезагальністю. Як аргумент висувається теза, що природа людини — розумної істоти — виявляється в її соціальній поведінці, зумовленій не лише об'єктивними законами й суб'єктивною волею людей. На нашу думку, так однозначно стверджувати не можна. Адже такі всезагальні чи універсальні закони, як циклічність розвитку, загальна теорія систем, властиві й соціальним явищам, об'єктам, системам. Достатньо нагадати закон економічних циклів, зокрема довгострокових циклів або "довгих хвиль" Н. Кондратьєва, які дублюються соціальними циклами. Це означає, що маємо право стверджувати про існування закону соціальних циклів. Всезагальні чи універсальні закони діють незалежно від суб'єктивної волі людей.

В науковій літературі сформувалися й інші погляди. На думку Б. Прикіна, будь-які дії, що відбуваються у природі, в тому числі в природних і штучних процесах обміну, здійснюються та підпорядковуються, насамперед, економічному полю зовнішнього середовища, котре переміщується за градієнтом цілеспрямованих дій у геосистемі*141. Отже, в цьому випадку економічним законам відводиться пріоритетне значення: формується думка, що всі інші закони випливають з економічних. Звідси можна дійти висновку, що соціальні закони — похідні від економічних.

*141: {Прыкин Б.В. Новейшая теоретическая экономика. Гиперэкономика (концепции философии и естествознания в экономике). – С. 283. }

Водночас існує низка фізичних законів, які виявляються і в економічній, і в соціальній сфері, але дотепер ще не досліджені. Зокрема, ми висували гіпотезу про існування різних полів (соціального, економічного, мотиваційного, зокрема трудового мотиваційного, інформаційного та ін.), природа яких подібна до природи фізичних полів. Ці поля не лише суттєво впливають на економічні й соціальні процеси та явища, а й становлять одночасно їх органічну складову.

Зазначимо, що великі чи загальні для великих груп соціальних явищ закони, пов'язані, наприклад, із розвитком соціальної структури населення або з розвитком соціальної інфраструктури, цілком справедливо вважають радше закономірностями, аніж законами. Адже вони виявляються як соціальні, реально існуючі, повторювальні, істотні зв'язки суспільного життя у межах конкретного соціального простору і соціального часу, що мають місце в конкретних геопросторово-часових координатах.

У регіональних дослідженнях серед соціальних закономірностей величезний інтерес викликають, на нашу думку, закономірності розміщення елементів соціальної сфери, зокрема об'єктів соціальної інфраструктури як найзагальніші об'єктивні причинно-наслідкові відносини між територією (територіальними факторами) і соціальними об'єктами, явищами та процесами, відображення тяжіння окремих елементів соціальної сфери до територій з особливими характеристиками (наприклад, культових споруд до священних місць), а також як відображення специфіки територіальної організації діяльності населення (концентрація і дисперсність, спеціалізація і комплексність, комбінування і кооперування) та розселення. Водночас терміни "закон" і "закономірність" можна використовувати як синоніми (до речі, в економічній науці саме така ситуація має місце). Зокрема, йдеться про закон територіального розподілу праці й закономірність спеціалізації регіонів у внутрішньодержавному та спеціалізації країн у міжнародному поділі праці; закон територіальної інтеграції праці та закономірність комплексного розвитку держави і регіонів та ін.

Безсумнівно, особливості розвитку соціальної сфери регіону детермінуються вибраною стратегією його розвитку на найближчу і віддаленішу перспективу.

Стратегія розвитку регіону — сукупність цілей, спрямованих на досягнення довготермінової мети його розвитку, що охоплює напрями, завдання та пріоритети соціально-економічного розвитку і комплекс відповідних заходів, дій, рішень. У цьому випадку під регіоном розумітимемо, згідно з діючим законодавством України, територію адміністративної області чи кількох областей.

Стратегія розвитку будь-якого об'єкта дослідження, у тому числі регіону, — ієрархічна, тобто "складна по вертикалі": вона — складова частина стратегії вищого ґатунку і сама складається зі сукупності стратегій, що її формують. Крім того, вона "рівноцінна" аналогічним стратегіям на тому ієрархічному рівні, на якому перебуває сама, тобто становить відносно самостійну ланку в "ланцюгу горизонталі".

Все сказане, безумовно, стосується і стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Надстратегією стратегії соціально-економічного розвитку області є національна соціально-економічна стратегія. Наголосимо, що стратегія соціально-економічного розвитку області в обов'язковому порядку повинна узгоджуватися з надстратегією.

Стратегія соціально-економічного розвитку області на регіональному рівні повинна розглядатися як суперстратегія. Суперстратегія розглядається переважно як економічна модель розвитку регіону. В її складі можна виділити стратегії другого порядку (рівня), тобто стратегії, що входять до складу суперстратегії. Стратегію соціального розвитку регіону відносять, зазвичай, до стратегій другого порядку.

Ми вважаємо за доцільне виділяти кілька підходів для визначення характеристик стратегій другого порядку: за наявністю кількості фінансових ресурсів і часовими можливостями їх освоєння (мінімалістська, проміжна, максималістська, змішана стратегії), за сферами впливу на розвиток господарського комплексу (стратегія спеціалізації господарства, стратегія територіального розвитку, стратегія екологічного розвитку) тощо.

Суперстратегія — це найголовніша ціль, місія розвитку регіону.

З погляду розвитку соціальної сфери регіону визначення суперстратегії його розвитку – найвагоміше завдання.

Оскільки, як уже зазначалось, суперстратегія розглядається переважно як економічна модель розвитку регіону, то спробуємо визначити типи таких моделей в умовах сучасної України.

На нашу думку, виникло формування чотирьох можливих типів економічних моделей розвитку регіонів України у найближчій і віддаленішій перспективі:

• нова модель економічного зростання з екзогенним технологічним прогресом;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.
  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії