"Будь-яка школа славиться не
кількістю, а славою своїх учнів"
М. Пирогов
• 1. Актуальність вивчення теми. Сучасний рівень знань соціальної географії визначається історією її розвитку. Без знання законів науки, вміння підбору, використання методів неможливі її подальший розвиток, нові теоретичні здобутки та перевірка цих надбань практикою.
• 2. Провідна ідея теми. Без знань про минуле немає майбутнього. Розвиток і розміщення соціогеографічних об'єктів, явищ, процесів визначається законами, що поділяються натри групи: незалежні від волі людей; створені людьми (наприклад, законодавчо-нормативні акти, закони держави) і ті, що визначають взаємовідносини між людьми та поведінку людей.
• 3. Головні завдання, які слід реалізувати при освоєнні матеріалу:
– зрозуміти закономірності виникнення і накопичення соціально-географічних знань, суть законів, закономірностей і принципів соціальної географи;
– вивчити історичні етапи формування соціально-географічних знань і усвідомити, як використовувати закони, закономірності та принципи соціальної географії у повсякденному житті;
– зіставляти рівень соціально-географічних знань різних історичних епох і розпізнавати дію соціально-географічних законів на практиці.
Історія розвитку соціальної географії
Зародження і формування соціально-географічних знань у Стародавньому світі.
Витоки соціально-географічних знань зародилися в складі елементів наукових знань про природу давніх суспільств Індії, Китаю, Єгипту, Вавилону, Близького Сходу. Вони суттєво зміцнилися і розширилися в VI ст. до н. е., коли наука почала викристалізовуватися як теоретична і системно-організаційна галузь пізнання світу. Історичні розвідки провідних науковців світу засвідчують, що це сталося в давній Елладі: наука оформилася у вигляді натурфілософії. Виникнення натурфілософії саме в той час і в цьому місці не було випадковим: йому сприяв поділ праці на розумову та фізичну.
Про виникнення соціально-географічних знань засвідчують чимало історичних документів. Наприклад, у стародавньому індійському трактаті, який у наш час називають "Закони Ману", міститься інформація про принципи збору податків із купців близько 1200 р, до н. е. Висновків можна дійти на основі даних про ціни на товари, відстань до країн, звідки вони завезені, вартість доставки та ін.
У Китаї в ІІ ст. до н. е. податкова політика ґрунтувалась на врахуванні географічних особливостей десяти провінцій, на які була поділена імперія, а саме: на кількості населення в кожній з провінцій, якості ґрунтів, рівні розвитку землеробства тощо.
Тобто, у згаданих історичних джерелах мають місце спроби соціально-географічної інтерпретації інформації про кількість населення, його майновий стан та ін. Рівень використання соціально-географічних знань особливо яскраво простежується при організації у різних країнах з появою державності спочатку реєстрації населення, зокрема платоспроможного і здатного носити зброю, а опісля — переписів населення. Навіть у тих переписах, які відбувалися до н. е. (наприклад, перепис населення у Китаї 206—208 pp. до в. е.), охоплювались різні вікові, майнові, етнічні групи населення.
Багатий соціально-географічний матеріал дає історія Афінської держави. Стародавнього Риму, у тому числі в період руйнування старої системи організації суспільства на цих територіях за кровноспорідненими зв'язками і створення нової організації — територіальної спільності людей. Цей період характеризувався чітким обліком населення, врахуванням його розподілу за кількістю майна з метою визначення соціального, політичного, військового і податкового статусу громадян у суспільстві.
Антична історія містить безліч соціально-географічних даних, що застосовувались при розробленні механізмів державного управління, зокрема вмілого використання принципів управління натовпом при організації військової справи, де особливо необхідними були знання про традиції, соціальні цінності, престиж, авторитет, самолюбство громадян*67.
*67: {Захарченко М. В.. Погорілий О. І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К.: Либідь, 1993. — С. 16—25.}
Величезне значення для розвитку і формування соціально-географічних знань мали праці давньогрецького історика та географа Страбона (64 або 63 pp. до н. е. — 23 або 19 pp. н. е.). Його "Географія", написана у VII р. до н. е., складалась з 17 книг. Вона містила не лише відомості про різні країни, розселення племен, їх побут, а й визначення предмета географії античного часу: "... географія як ціле має пряме відношення до діяльності володарів, адже вона розташовує на карті материки і моря.., і розміщення, яке дає географія, має значення для людей, зацікавлених в тому, щоби знати, як розташовані країни і моря, чи відомі вони, чи ще не досліджені..."*68.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
