Поступ сакральної географії у XXI ст.

Соціальна географія

У східних областях діє 2709 парафій (8,8 % від їхньої загальної кількості в країні).

Розподіл релігійних організацій за конфесійною ознакою засвідчує про домінування в Україні православ'я, до якого входить 15 939 зареєстрованих парафій, тобто 51,5 % загальної кількості релігійних осередків віруючих країни.

Найчисельніша (10 875 парафій) — Українська Православна церква, мережа якої становить 68,2 % православних громад країни. Церква має 161 монастир, 37 братств, 16 духовних навчальних закладів, п'ять місій і 4019 недільних шкіл.

Служителями культу церква забезпечена на 84,3 %.

Українська Православна церква Київського патріархату за кількістю релігійних організацій, що становлять її мережу (3840), посідає друге місце в країні після УІЩ. В структурі церкви діють патріархія, 31 єпархіальне управління, 39 монастирів, 24 місії, вісім братств, 16 духовних навчальних закладів і 1153 недільні школи. Діяльність церкви висвітлюють 32 періодичні релігійні видання.

Українська Автокефальна Православна церква має патріархію, 12 єпархіальних управлінь, шість монастирів, сім місій, два братства, сім духовних навчальних закладів, 349 недільних шкіл. Діяльність церкви висвітлюють сім періодичних видань. 1166 громад обслуговують 686 священнослужителів. На сучасному етапі 823 парафії УАПЦ (70,6 %) діють у західних областях країни.

Інституційна мережа Української Греко-католицької церкви охоплює митрополію, три екзархати (Києво-Вишгородський, Одесько-Кримський і Донецько-Харківський), 18 єпархіальних та чернечих управлінь, 3443 громади, 94 монастирі, 13 духовних навчальних закладів, 15 місій та два братства. Діяльність церкви висвітлюють 26 періодичних видань.

Римо-католицька церква в Україні нині має митрополію, 11 дієцезіальних і чернечих управлінь, 879 громад, 83 монастирі, 39 місій, три братства, сім духовних навчальних закладів, 553 недільні школи. Віруючих церкви обслуговують 499 священнослужителі, з них — 260 іноземці. Життя і діяльність РКЦ висвітлюють 13 періодичних релігійних видань.

Протестантизм в Україні налічує 8008 зареєстрованих осередків, що становить 27,4 % усієї релігійної мережі. Крім того, 822 громади діють поза реєстрацією. Найвпливовішим і найчисельнішим протестантським згромадженням є Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів. Його структура налічує 2642 релігійні організації: центр, 26 діючих регіональних та обласних управлінських структур, 91 місія, три братства, 42 духовних навчальних заклади, в яких готується понад 7,5 тис. майбутніх пресвітерів, дияконів, регентів, інших служителів. 2479 громад обслуговують 3106 священнослужителів. Основи віровчення викладаються у 1524 недільних школах. Внутрішнє та міжнародне життя церковної спільноти висвітлюється у 15 періодичних релігійних виданнях.

Другу сходинку за кількістю протестантських релігійних організацій (1571) займає Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської — п'ятидесятників. До Його складу входять: центр, 27 обласних управлінь, 51 місія, два братства, 1474 громади віруючих. Богослужбові відправи проводять 2198 священнослужителів. Понад 900 майбутніх пресвітерів і дияконів проходять підготовку в 16 духовних навчальних закладах. При громадах діє 977 недільних шкіл. Питання розвитку церкви, її релігійне життя висвітлюється у 28 періодичних виданнях.

Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня має у своєму складі 1033 релігійні організації, в тому числі центр, дев'ять регіональних управлінь, три духовні навчальні заклади, братство та 1017 громад, в яких релігійні потреби віруючих задовольняють 1161 священнослужитель. Основи віровчення викладаються різним віковим групам у 727 недільних школах. Внутрішнє та міжнародне церковне життя висвітлюють вісім періодичних видань.

Релігійні організації харизматичних церков функціонують у всіх областях країни. Найбільше їх діє в Донецькій області (понад 10 % їхньої загальної кількості).

Понад тисячі релігійних організацій в Україні створені національними меншинами, найбільшу частину з них — послідовниками ісламу (485 організацій). Іудаїзм представлений 281 організацією, Закарпатська (угорська) реформатська церква — 117, Німецька євангелічно-лютеранська церква — 38, Вірменська апостольська церква — 21. Функціонують також етноконфесійні громади чехів, готів, корейців, шведів, у Автономній Республіці Крим — караїмів і кримчаків, у Херсонській і Запорізькій областях — менонітів. Найбільша частка релігійних організацій національних меншин зосереджена в Автономній Республіці Крим.

Релігійні громади всіх церков, конфесій, напрямків і течій обслуговують 28 431 священнослужитель, при цьому рівень забезпеченості становить 97,2%. Чисельність душпастирів у 2005 р. зросла на 529 осіб. Зокрема, громадами УПЦ опікується 9072 священнослужителі (84,3 %), УПЦ КП — 2816 (76,4%), УАПЦ — 686 (58,9%), УГКЦ — 2136 (62,1 %), РКЦ — 499 (57,2 %), ВСОЄХБ — 3106 (127,5 %), ВСЦХВЄ — 2198 (158,02%), АСД — 1161 (118,7%).

Станом на 1 січня 2006 р. релігійні організації України використовують 21 075 культових і пристосованих під молитовні будівель. Рівень забезпеченості релігійних організацій молитовними приміщеннями становить 72,02 %, в тому числі РКЦ — на 92 %, Закарпатська (угорська) реформатська церква — 91,7 %, УПЦ — 86,1%, УГКЦ — 79,5%, УПЦ КП — 67,7%, ВСОЄХБ — 68,8 %, УАПЦ — 62,9 %, ВСЦХВЄ — 67,1 %, іудейські організації — 49,4 %, мусульмани — на 48,9 %.

Відповідно до звернень віруючих, 2005 р. передано у власність (користування) релігійним організаціям 468 культових і пристосованих під молитовні приміщення. За допомогою органів місцевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та залучення позабюджетних коштів упродовж 1992—2005 pp. збудовано 4656 культових споруд, з яких 258 (5,5 %) у 2005 р. Провідними релігійними організаціями впродовж року збудовано: УПЦ — 95, УГКЦ — 45, УПЦ КП — 31, ВСОЄХБ — 26,

Союзом церков ХВЄП — 17, УАПЦ — 9, РКЦ — 4 культові приміщення. В стадії будівництва знаходиться 2420 культових об'єктів. Водночас релігійні організації користуються 6247 орендованими та 1542 колишніми некультовими церковними будівлями, з яких 960 передано віруючим.

В почергове користування релігійним громадам передано 287 культових будівель*166.

*166: {Інформаційний звіт Державного департаменту у справах релігій "Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-церковних відносин в Україні" - http://216.239.59.104/search?q=cache:zfAtZNadERwJ:www.derzhdeprelig.gov.ua/informatsiinyi-zvit-2005.htm }

На підставі аналізу наведених даних, у межах України ми виділили чотири релігійних райони: Західний, Центральний, Східний і Південний.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поступ сакральної географії у XXI ст.“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.
  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії