Поступ сакральної географії у XXI ст.

Соціальна географія

Цікаво, що окремі теоретичні положення сакрально-географічної науки розроблені фахівцями інших галузей знань. Наприклад, відомий учений Мірча Еліаде, який присвятив життя вивченню історії релігії, досліджував простір і час з погляду сакральної життєдіяльності людини.

Були зроблені перші спроби об'єднання зусиль і наукової діяльності сакрально-географів різних держав світу. Для цього використані географічні з'їзди (так, 1976 р. на географічному з'їзді в Нью-Йорку створена міжнародна робоча група з географії релігії на чолі з М. Бютнером із ФРН), географічні журнали і збірники, а також міжнародна інформаційна система Internet (зокрема, у цій системі за адресою http://www.moreheadst.edu/ peopelеt.pitts міститься інформація про програму з курсу географії релігії, який читає Тімоті Піттс). Завдяки Internet, а також на підставі огляду сучасних публікацій можна дійти висновку, що найпоширеніші сакрально-географічні знання у США, Польщі, Німеччині. Наприклад, у США 1996 p. видана "Хрестоматія світових релігій". В Польщі опублікована праця польських вчених Моніки і Удо Творушків, присвячена світовим релігіям, яка 1996 р. була видана німецькою мовою.

Після розвалу Радянського Союзу і відродження в Україні релігії та релігійності населення інтерес до сакральної географії надзвичайно зріс. Відновлення сакрально-географічної тематики пов'язують з іменем О. Шаблія. Останніми роками інтенсивно формуються сакрально-географічні школи (Київська, Львівська та ін.). Проблеми сакральної географії обговорювались, як уже зазначалося, на різних конференціях, зокрема на конференції "Проблеми географії України" (Львів, 25—27 жовтня 1994 p.); у навчальному посібнику "Соціально-економічна географія України" (за ред. О. Шаблія), міститься у розділі під назвою "Географія релігії". Величезний пласт сакрально-географічних знань можна почерпнути в матеріалах циклу конференцій, симпозіумів, колоквіумів на релігійну тематику, які з посвятою 2000-літтю Різдва Христового уже розпочаті науковцями й освітянами України, а також у матеріалах міжнародних конференцій, організованих ООН з 1992 р. Відбулися міжнародні конференції "Навколишнє середовище і проблеми розвитку", "Права людини", "Населення і проблеми розвитку", "Щорічна конференція з виховання", "Людські поселення — Габітат ІІ". Надзвичайно цікаві сакрально-географічні знання містяться у матеріалах двох Європейських екуменічних зборів — високопрестижних заходів християнських церков і конфесій Європи. Про їх зміст можна дізнатися з програми Другого Європейського екуменічного збору, який відбувся 1997 р. в Австрії під девізом "Примирення — дар Божий і джерело нового життя". Ця програма охоплювала шість тематичних напрямів, особливо важливих з погляду сакральної географії:

• пошук єдності між церквами;

• діалог релігій і культур;

• здійснення соціальної справедливості, подолання бідності і всіх форм соціальної дискримінації;

• примирення народів методами ненасильницького подолання конфліктів;

• екологічні проблеми, відповідальність перед прийдешніми поколіннями;

• справедливе ставлення (терпимість) до інших релігій.

Величезне значення для становлення сакральної географії як самостійної науки має вихід у світ навчального посібника С. Павлова, К. Мезенцева, О. Любіцевої "Географія релігій", який визнано одним із кращих на конкурсі, організованому Міністерством освіти України та Міжнародним фондом "Відродження". У ньому узагальнено здобутий за минулий період досвід вивчення духовної сфери; розроблені на засадах сучасної теорії економічної та соціальної географії головні науково-методичні положення системного дослідження географії релігій; на підставі ретроспективного аналізу показано сучасну картину територіальної організації світових, регіональних, локальних місцевих і нових релігій; на тлі світового релігійного процесу розкриті складнощі конфесійної ситуації в Україні. Головний акцент у цій праці зроблено на поширення релігій у просторі та на їх територіальній організації*164.

*164: {Павлов С. в., Мезенцев К. в.. Любіцева О. О. Географія релігій. — К.: Артек, 1998.}

Сучасні теоретичні й практичні проблеми становлення та подальшого розвитку сакральної географії, їх характер — це своєрідний критерій рівня розвитку цієї галузі знань. Зокрема, про теоретичний рівень розвитку сакральної географії можна дізнатися з уваги на рівень розвитку її мови, тобто стану понятійно-термінологічного апарату. Він, як уже зазначалось, перебуває на стадії становлення, що зумовлено відносною молодістю цієї науки й особливостями формування її наукової мови: потребою використання географічних і релігійних термінів, понять, доцільністю відновлення традиційних українських термінів, створення нових термінів відповідно до граматичних і фонетичних правил української мови. Отже, подальший розвиток понятійно-термінологічного апарату е чи не найбільшою теоретичною проблемою сучасної сакральної географії.

До головних завдань цієї галузі знань належить створення підручників із сакральної географії українською мовою. Для підготовки високофахових дослідників названої проблеми та педагогів доцільно, щоб на географічних факультетах були створені кафедри сакральної географії.

Дуже важливою теоретичною проблемою і настільки ж складною є розроблення концепції територіальної організації сакрально-географічної життєдіяльності людини. Вона по-різному трактується науковцями, владними структурами, духовенством, конкретною релігійною людиною: у всіх існує власне бачення простору, домінант, акцентів, точок у просторі тощо.

До найвідповідальніших завдань сакральної географії відносять релігійне районування України. Розв'язання проблеми має неабияке практичне значення, адже виважена, економічно і соціально доцільна регіональна стратегія розвитку держави можлива лише за умов урахування релігійного районування.

Не меншої уваги потребують пошук методів і систем показників для обґрунтування закономірностей науки "Сакральна географія", виявлення потреби у культових спорудах, детальне вивчення особливостей сакрального світу людини в умовах адаптації до навколишнього середовища в конкретних геопросторово-часових координатах, дослідження формування міжконфесійної ситуації та ін.

Хоча сакральна географія сформувалася як самостійна галузь знань, надзвичайно гострою постає проблема уточнення "паспортних даних" цієї науки, тобто уточнення предмета - сакральної географії, конкретизація завдань.

До невідкладних належить розв'язання таких теоретичних проблем сакральної географії, як розроблення теоретичних узагальнень соціальних, економічних, екологічних та інших чинників форм просторової організації сакральної географії, дослідження сакрально-географічних аспектів індивідуального та суспільного здоров'я.

Серед практичних завдань сакральної географії особливого вивчення потребує виникнення і функціонування органів управління в межах однієї конфесії, а також міжконфесійних органів, у тому числі міжконфесійних координуючих органів. Важливе практичне завдання — висвітлення суспільної (соціальної) ролі церкви у незалежній Україні, значення піднесення цієї ролі на належний рівень у державі загалом і в окремих її регіонах. Не менш важливо розкрити у межах соціально-географічної науки ту особливу роль церкви, яку вона може виконувати у вихованні підростаючого покоління, розв'язанні проблем охорони здоров'я, боротьбі з бідністю та соціальними недугами сучасного суспільства.

В. Патійчук наголошує на таких найважливіших практичних сучасних релігійно-географічних проблемах: вивчення релігійної приналежності населення окремих країн і всього світу; територіальна організація релігійних конфесій і громад; аналіз стану релігійно-побутових відносин у різних країнах і регіонах світу, оцінка їх ролі у житті людей різних національностей; визначення територіальних аспектів еволюції релігії й культури в різних етнічних спільностей; дослідження територіальних змін окремих релігійно-етнічних ознак у ході історичного розвитку (обрядовості, основних релігійних положень і догматів, релігійного ареалу розселення, особливостей господарської діяльності, культури, їх впливу на релігійно-територіальні форми зосередженості суспільства)*165.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поступ сакральної географії у XXI ст.“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.
  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії