Соціологічне дослідження

Соціальна географія

У програмі соціологічного дослідження повинні бути сформульовані його мета і завдання.

Мета соціологічного дослідження — це, по суті, очікуваний результат дослідження, який досягається внаслідок розв'язання головного завдання або важливої проблеми. За змістом мета може формулюватися як теоретична (коли передбачається отримання нових знань про функціонування та розвиток досліджуваного об'єкта, його структуру, зв'язки з іншими об'єктами), методична (коли здійснюється розробка нових методик дослідження, впровадження нових інструментів) або прикладна (коли пропонуються конкретні практичні рекомендації).

Від чіткості формулювання мети соціологічного дослідження значною мірою залежить його результативність. Шляхи досягнення мети відображені в завданнях соціологічного дослідження, які поділяються, зазвичай, на головні, дотичні до головних та додаткові. Завдання повинні розкривати повною мірою зміст предмета дослідження.

Серед соціологічних методів дуже важливий для використання в соціальній географії ентропійний аналіз. Він передбачає дослідження соціальних об'єктів як систем з огляду на їх упорядкованість (порядок — хаос). Ентропійний аналіз об'єднує групу ентропійних методів моделювання, які ґрунтуються на гіпотезі, що функція соціально-економічної доцільності може бути подана як ентропія. Це дає змогу будувати ентропійні моделі складних соціально-економічних систем. З їх допомогою можна пояснювати і передбачати певні сукупні властивості таких систем без вивчення поведінки кожного окремого їх елемента. Прикладом може слугувати загальна теорія ентропійних моделей А. Дж. Вільсона. Основу цих моделей становить припущення про стан рівноваги у системі, умови обмеження її ресурсу, максимальний рівень ентропії та ін. Оскільки соціальні системи мають здатність до самоорганізації, то дослідники прагнули побудувати ентропійну модель, яка б враховувала: по-перше, поведінку соціальних систем, що не досягли стану рівноваги; по-друге, здатність системи до самоорганізації. Взявши за основу концептуальну модель розвитку та модель самоорганізації, А. Айламазян та Е. Стась побудували ентропійну нелінійну модель розвитку складних систем будь-якого типу. Вона враховує таку особливість системи: зі зростанням кількості її елементів і новводенням їх до її структури організованість системи порушується, а ентропія підвищується. Внаслідок цього відбувається руйнування структури і перехід системи до нового стану. Якщо ж нові елементи поглинаються структурою системи, то вона продовжує функціонувати у попередньому режимі, її стан не змінюється*120.

*120: {Соціологія: Короткий енциклопедичний словник. — С. 161}

В науковій літературі зазначається, що підстави застосування моделі А. Айламазяна й Е. Стася для аналізу соціальних систем такі:

• ці системи найскладніші з відомих нам системних утворень;

• вони є відкритими системами, тобто такими, що обмінюються речовиною та інформацією зі зовнішнім середовищем;

• процеси, що відбуваються в соціальних системах, вирізняються певною узгодженістю та кооперативністю, які описуються нелінійними співвідношеннями;

• динаміка структурних змін у цих системах передбачає два етапи розвитку — детерміністський і стохастичний. Модель пов'язує динамічні мікрохарактеристики (інтенсивність збільшення кількості елементів, міра введення їх до існуючої структури) з макрохарактеристиками (стійкість, ентропія)*121.

*121: {Соціологія: Короткий енциклопедичний словник. — С. 161}

Мета ентропійного аналізу — виявлення соціальної ентропії, тобто встановлення міри відхилення соціальної системи або її окремої ланки (структури, підсистеми та ін.) від прийнятого за еталон (нормального, очікуваного) стану, що виявляється в зниженні рівня організації, ефективності функціонування, темпів розвитку системи, а також міри релевантності (відповідності) стану досліджуваних систем прийнятим цільовим установкам.

Беручи до уваги сказане, соціальну ентропію можна розглядати як наслідок співвідношення продуктивної та деструктивної діяльності людей і помилок, які вони здійснюють у процесі управління, планування. Це з одного боку. З іншого — соціальна ентропія — це недостатня кількість знань або їх недовикористання у процесі організації діяльності досліджуваної системи. Отже, соціальна ентропія — змістовна категорія. Величина соціальної ентропії дає змогу оцінювати функціонування соціальної системи через встановлення міри відхилення від еталонного рівня. Така оцінка здійснюється за допомогою застосування соціологічного мислення в умовах використання методів експертного аналізу, історико-соціологічного дослідження, структурно-функціонального підходу тощо. На думку фахівців, використання інших методів, наприклад, математичного моделювання на основі розв'язання скалярних рівнянь, у цьому випадку менш ефективне, оскільки вони дають змогу охарактеризувати лише зовнішній бік функціонування соціальних систем, їх формальну упорядкованість. А при дослідженні соціальних систем важливіше розкрити їх внутрішній стан, що вимагає змістовного аналізу цілей і функцій їх окремих елементів.

Ентропія соціальних систем може виявлятися у надмірному зростанні управлінських структур, бюрократизмі, збільшенні документопотоків і узгоджень малозначущих процедур тощо.

Існує чимало антиентропійних заходів, але суть найголовніших полягає у підвищенні рівня суспільного менталітету й інтелекту, зростанні культури населення (інформаційної, діяльнісної тощо).

Вагомість використання ентропійного аналізу соціальних систем полягає в тому, що його застосування дає змогу виявляти деформації в суспільстві.

Аналіз стану і рівня розвитку соціальних систем глибший і повніший, коли поряд з ентропійним аналізом застосовуються методи аналізу соціометричної інформації, які становлять низку методів аналізу соціологічної інформації, отриманої внаслідок соціометричних методів. Особливість застосування методів аналізу соціометричної інформації полягає в тому, що за їх допомогою аналізується первинна інформація, яка відображає не характеристики респондентів, а стосунки між ними. При цьому соціометричні дані подаються у вигляді соціоматриць, соціограм, що значно полегшує аналіз. З погляду соціально-географічних досліджень великий інтерес викликає розрахунок соціометричних індексів, за допомогою якого можна описати особливості структури міжособистісних взаємин у групі взагалі (групові індекси) або становище окремих членів групи у структурі (індивідуальні чи персональні соціометричні індекси).

Низка методів дослідження соціально-географічних об'єктів, процесів, явищ викристалізувалася у межах етнометодології. її суть полягає у проникненні в смислові структури повсякдення. Вважають, що в основі етносоціології міститься феноменологія австрійського соціолога А. Шюца та культурна антропологія. Термін "етносоціологія" запропонував Г. Гарфінкель у праці "Дослідження з етнометодології", розробивши методологічні й теоретичні засади цього напряму.

Етнометодологічний напрям отримав подальший розвиток у працях Д. Садноу, А. Сикурела, Д. Ціммермана та ін. Як зазначає Г. Гарфінкель, у центрі етнометодологічного підходу міститься поняття дії та контексту, що визначають один одного: непояснених дій не існує. На його думку, специфіка соціальної діяльності полягає в тому, що реальні сенси, які саме і цікавлять соціального дослідника, прикриваються інтерпретативними формами суджень, думок — їх треба розкрити, розшифрувати, щоб максимально наблизитися до справжніх сенсів. Таке наближення можливе завдяки типізації дій та їх аналізу кожного разу через новий контекст, через моральні інституційні засади.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціологічне дослідження“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження
  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії