СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

Соціальна географія

Економічна і соціальна, або суспільна географія (Г)

Економічна географія (г); Загальна економічна географія (теорія розміщення і територіальної організації виробництва) (г); Регіональна економічна географія (г); Економічне районування (с); Галузева економічна географія (г); Географія промисловості (с); Географія сільського господарства (с); Географія будівельної індустрії (с); Географія транспорту (с); Географія сфери обслуговування (с); Географія нематеріальної сфери (с); Вчення про виробничо-територіальні комплекси (с).

Соціальна географія (с)

Електоральна географія (с); Географія поведінки (с); Географія культури (с); Географія релігії (с); Географія населення (г); Географія розселення і поселень (г); Географія міграцій (с); Етнічна географія (г); Географія трудових ресурсів (с); Політична географія (с); Регіональна політична географія (с).

Природничо-соціальні науки

Геополітика (с); Країнознавство (с); Географічне країнознавство (г); Військове країнознавство (п); Географічне краєзнавство (г); Медична географія (с); Географія природних осередків захворювань (с); Нозогеографія (п); Військова географія (п); Історична географія (с); Рекреаційна географія (с); Ресурсознавство і географія природокористування (с); Раціональне освоєння і перетворення природи (с); Охорона природи (с); Меліоративна географія (с); Геоекологія і соціоекологія (с); Географія океану (с); Інженерна географія (с); Районне планування (с)*42.

*42: {Жупанський Я. І. Історія географії в Україні. — С. 5—9.}

Навіть побіжний погляд на цю структуру викликає низку запитань. Наприклад, чому соціальна географія (с) міститься у підсистемі "Суспільні (економіко-географічні) науки"? Відразу напрошується відповідь: необхідно у назву підсистеми ввести термін "соціальні" (економіко-географічні та соціальні) або вилучити соціальні науки зі згаданої підсистеми. Чому географія трудових ресурсів введена в соціальну географію? Очевидно, що її місце — у складі економіко-географічних наук, а в складі соціальної географії доцільніше виділити географію соціальної структури населення. Ще одне питання: чому для певних галузевих наук географії їх регіональні аспекти виділяються як окрема галузь знань, а в інших — ні? Внаслідок цього доходимо висновку: регіональні науки Я. Жупанський ставить в один ряд чи навіть ототожнює з галузевими.

Отже, класифікація системи географічних наук Я. Жупанського має не лише принципові відмінності від класифікацій інших вчених, а й низку недоліків.

На думку О. Шаблія, найбільшої популярності набули класифікації професорів С. Ниммик (Естонія), С. Лаврова (Санкт-Петербург), Е. Алаєва (Москва), 0. Ващенка (Львів), М. Пістуна (Київ) та ін.*43 Аналізуючи позитивні моменти в класифікаціях згаданих вчених, О. Шаблій наголошує: НУ класифікації С. Ниммик структурними частинами суспільної географії є географія населення, економічна географія, соціальна географія. Але поруч з суспільною географією виділено також "галузі суспільної географії, що формуються". Особливістю структурної схеми С. Лаврова є те, що тут вище названі три частини суспільної географії (за його термінологією, "економічної і соціальної географії") вже не просто існують поруч одна з одною, а частково перетинаються. На перетині економічної і соціальної географії знаходяться "географія сфери послуг", "географія науки і освіти", "географія трудових ресурсів" та "рекреаційна географія". У кожній з трьох частин суспільної географії С. Лавров виділяє ще "теоретичне ядро" і "регіональні аспекти" на відміну від "галузевих аспектів"*44.

*43: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 33. }

*44: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 33.}

Як таку, що заслуговує на увагу і цікаву, О. Шаблій наводить у скороченому варіанті класифікацію системи географічних наук О. Т. Ващенка: "Він (О. Ващенко) виділяє чотири структурні частини суспільної географії (у 1978 р. він говорив ще про економічну географію): групу аналітичних (галузевих) дисциплін (географія природних ресурсів, промисловості, сільського господарства і т.д.); групу синтетичних дисциплін (економічна географія зарубіжних частин, історія економічної географії, економічна географія Світового океану та ін.); групу спеціальних дисциплін (районне планування, економіко-географічна кібернетика та ін.); групу методичних дисциплін (методика економіко-географічних досліджень, економічна картографія, методика викладання економічної географії тощо)"*45.

*45: {Там само. – С. 33.}

На думку О. Шаблія, подібну, але актуалізованішу стосовно "галузевого" складу класифікацію подає М. Пістун. Його класифікація дуже важлива з огляду на виділення ядра суспільної географії — теоретичної географії*46.

*46: {Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. — С. 47.}

Безумовно, наведені структури географічної науки, яким у свій час належала позитивна роль у її розвитку і становленні, не відповідають сьогоденню. Вимагають перегляду й удосконалення поняття і терміни, що використовуються при розробленні структури географії.

Найбільше наблизився до розв'язання такого завдання О. Шаблій, котрий обґрунтовує структуру суспільної географії у фундаментальній праці "Суспільна географія"*47. Вчений також виділяє теоретичне ядро суспільно-географічної науки, яке він називає "загальною теорією суспільної географії". Наголошуючи: "Наша наука вже зараз дозріла до того, щоб сукупність її теоретичних положень виділити в окремий структурний підрозділ"*48, — О, Шаблій посилається на праці Е. Алаєва й Е. Пістуна, тим самим дотримуючись їх погляду. При цьому О. Шаблій зазначає: "загальна теорія суспільної географії" містить теоретичні положення, що мають відношення до усіх часткових наукових дисциплін і їх груп. Як приклад він наводить вчення про територіальне системоутворення*49.

*47: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 32—39.}

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:
  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії