Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії

Соціальна географія

Рекреаційна географія — це ще одна самостійна галузь знань соціальної географії. Рекреація (лат. recreatio — відновлення) — розвага, відпочинок, зміна дії, які характеризують не лише процес і заходи з відтворення сил людини, а й простір, де це відбувається. Отже, під рекреацією розуміли процес відтворення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою заходів, що здійснюються у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях. Дуже часто у вузькому розумінні рекреацію визначали як різноманітні види людської діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб. При цьому розрізняли три форми рекреації: туризм, лікування та відпочинок. Вважалося, що рекреація, тобто відтворення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, вимагає певної кількості часу для отримання позитивних змін в організмі внаслідок цього процесу, а також для здійснення діяльності з метою забезпечення згаданого процесу.

Рекреаційний попит населення задовольняється завдяки існуванню різних видів відпочинку, що сформувалися залежно від форми використання рекреаційного часу. Як уже згадувалося, найголовнішими видами рекреації є туризм, лікування та відпочинок і короткочасний (одно- дводенний) масовий позаміський відпочинок. Такий поділ значною мірою умовний, адже будь-який відпочинок, у тому числі й короткочасний, можна розглядати як лікування (профілактичне чи звичайне). Часто лікування вимагає подолання простору, тобто здійснення подорожі (наприклад, санаторне лікування). І все-таки між окремими видами рекреації існують дуже важливі відмінності. Саме тому в межах географії сформувалися географія туризму та географія санаторно-курортного господарства. Оскільки раніше рекреаційна географія ототожнювалася з географією туризму, то розглянемо особливості розвитку рекреаційної географії на прикладі географії туризму.

Термін туризм (франц. tourisme-tour — обхід, об'їзд) означає кругову подорож і повернення у вихідну точку. Під ним розуміють одну з форм міграції населення: тимчасове його переміщення з одного району країни в інший або з однієї країни в іншу, якщо це переміщення не зв'язане з переміною місця проживання і роботи. Тобто туризм — добровільна подорож з метою відпочинку, лікування, участі у наукових, ділових чи культурних зустрічах. Це визначення наводить на думку, що термін "туризм" дуже близький за змістом до терміна "рекреація". Така ситуація зумовила появу вузького змісту поняття "туризм". У цьому випадку під туризмом розуміють проведення відпочинку в подорожі. Визначення змісту поняття "туризм" уточнено Законом України "Про туризм", згідно з яким під цим видом рекреації розуміють "...тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю". Тоді туристом є особа, котра тимчасово і добровільно змінила місце проживання з метою здійснення відпочинку в подорожі. У цьому випадку туристом не може бути людина, яка внаслідок подорожі отримує платню, наприклад, професійний спортсмен, що бере участь у змаганнях в населеному пункті, який не є місцем його постійного проживання, бо він може отримати за виконану роботу грошову винагороду. Не є туристом і науковець, котрий бере участь у науковій конференції, симпозіумі, бо це — робота, що вимагає значних фізичних і розумових зусиль. Поїздки з метою участі в змаганнях або конференціях називаються діловими. У Законі України "Про туризм" наголошується "турист (мандрівник) — особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін".

Туристів, котрі здійснюють короткі (менше 24 год.) подорожі, називають екскурсантами. Такі подорожі можливі завдяки екскурсійній діяльності. Згідно з Законом України "Про туризм", "екскурсійна діяльність — це діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо"*170.

*170: {Закон України "Про туризм" - http://www.ubc.ua/Links/tur2004.html }

Подорожі, що здійснюються в межах рідної країни, називають національними у або внутрішніми, а подорожі, зв'язані з перетинанням кордонів тієї чи іншої держави (держав), — іноземними або міжнародними (іноземний туризм, міжнародний туризм).

За інтенсивністю туристичних потоків розрізняють постійний і сезонний туризм, за тривалістю перебування в подорожі — короткочасний (до трьох діб) і тривалий (понад три доби).

За характером організації подорожі розрізняють:

• 1. Індивідуальний (подорож людини чи сім'ї) і груповий (подорож групи людей) туризм.

• 2. Організований (індивідуальний чи груповий туризм за заданою схемою, маршрутом, встановленим туристичною організацією) і самодіяльний (індивідуальний або груповий за власним планом) туризм.

Значення туризму важко переоцінити. Загальновідома думка англійського філософа Ф. Бекона про те, що подорож для молодих — це частина їхньої освіти, а подорож для людей у віці — частина їхнього досвіду.

З 50-х років розвиток туризму набув швидких темпів і став одним із феноменів XX ст. Щорічно сотні мільйонів людей у всьому світі подорожують з метою відпочинку. Зростає помітний вплив туризму на суспільне життя і культуру багатьох країн. Це засвідчують функції туризму:

• інтегративна (суть її полягає в об'єднанні людей за інтересами у процесі відпочинку);

• комунікативна (виражає можливість спілкування людини під час відпочинку);

• регулятивна (забезпечує поведінку людини за наперед визначеною схемою у період відпочинку);

• світоглядна (дає змогу уявити свою картину світу завдяки новим враженням, здобутим під час відпочинку).

Туризм — своєрідний лакмусовий папірець поглядів, ідей, уявлень, а також конкретних вчинків людей, їх відносин, почуттів, прагнень оцінки. Як галузь господарства туризм успішно конкурує з промисловістю, торгівлею й іншими галузями.

Туризм — це комплекс явищ і об'єктів, що охоплюють такі аспекти:

• ідеї, погляди, уявлення на відпочинок;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна географія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Об'єкт і предмет дослідження соціальної географії

  • Місце соціальної географії в системі географічних наук

  • СУСПІЛЬНІ (ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ) НАУКИ:

  • Виокремлення та місце соціальної географії у структурі суспільної географії

  • Функції соціальної географії та підходи до її вивчення

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Розвиток соціальної географії у XVIII—XIX ст.

  • Виникнення назви науки "Соціальна географія".

  • Розвиток соціальної географії у радянський період.

  • Сучасний період розвитку соціальної географії у Західній Європі, США, Японії.

  • Закони, закономірності та принципи соціальної географії

  • Закон системності

  • Оцінка мети, сучасних завдань та рівня розвитку понятійно-термінологічного апарату соціальної географії

  • Методична база сучасної соціальної географії

  • Соціологічне дослідження

  • Особливості застосування теоретичних знань соціальної географії у практиці життєдіяльності населення

  • Розділ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ У XXI ст.

  • Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній географії початку XXI ст.

  • Теорія соціального поля в соціальній географії

  • Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

  • Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

  • Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України.

  • Віртуальна соціальна географія як важливий напрям розвитку соціальної географії у XXI ст.

  • Напрями удосконалення понятійно-термінологічного апарату соціальної географії у XXI ст.

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Особливості перспективного розвитку географії населення і діяльності населення як соціально-географічних наук

  • Напрями перспективного розвитку географії культури

  • Поступ сакральної географії у XXI ст.

  • Розвиток медичної географії

  • Особливості перспективного розвитку рекреаційної географії
  • Диверсифікація соціальної сфери регіону як шлях до збагачення структури регіональної соціальної географії

  • Розділ 5 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • Сучасні інформаційні технології та можливості їх адаптації до реалізації завдань соціально-географічних досліджень

  • Нові види програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень

  • Забезпечення захисту інформації

  • Удосконалення застосування соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії