РОЗДІЛ II. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ В РЕПОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Рис. 8.1. Галузева структура ВВП України та держав світу, %

Джерело: складено за даними World Development Indicators, 2013.

У США – її частка становить 79,2% ВВП, у Франції – 77,4%, в Японії – 72,1%, в Канаді – 69,6%, у Польщі – 64,7%, а в Україні – 58,9%, проте реальний показник дещо нижчий, тому, що в нашій державі до сфери послуг віднесено торгівлю. На більшість високотехнологічних виробництв національної економіки припадає лише 5-10% ВВП (у 4 рази менше норми), а сумарна частка високотехнологічних та середньо високотехнологічних виробництв становить близько 25% (у 2 рази менше оптимального значення). Така структура національної економіки не має в собі потенціалу довгострокового економічного зростання і обумовлює потребу кардинальних змін.

Результатом таких дій повинен стати новий (інноваційний, енергоощадний, прогресивний) виробничий процес, що завершується випуском продукції та наданням послуг певного призначення, причому новизна цих дій, а отже й ефективність національного господарства України, відображається п'ятьма парадигмами сучасності: "територія" (локалізація нових функцій та наявних ресурсів); "технологія" (новітність технологічних процесів, інновації); "організація" (нова конструкція взаємозв'язків між учасниками соціально-економічних відносин); "людський капітал" (новітні людські здатності, які забезпечують функціонування національного господарства у відповідності зі світовими тенденціями) і "час" (часовий проміжок впровадження нових функцій національного господарства) [43]. Заходи державної регуляторної політики повинні бути спрямовані на сучасне технологічне оновлення традиційних для України галузей національної економіки через стимулювання інвестицій, запровадження енергоощадних та екологічно безпечних технологій, зростання інноваційних виробництв.

8.2. Сучасна галузева і територіальна структура господарства

Національне господарство, регіональні господарські комплекси, міжгалузеві комплекси, кожен з них має складну компонентну (галузеву) структуру, практично всі господарські формування є полікомпонентними системами й діляться на певну кількість підсистем нижчого ієрархічного рівня. Компонентна (галузева) структура господарства (комплексу) формується на основі співвідношення соціально-економічних та природно-географічних параметрів функціонування галузей та видів господарської діяльності. Вона лежить в основі визначення головних напрямів господарських комплексів країни. Досліджуючи національний господарський комплекс та його регіональні форми, виділяється множина функціонально-галузевих підсистем (наприклад основні міжгалузеві комплекси). До цих підсистем входять різні за цільовим призначенням виробництва, підприємства, установи, які відіграють свою роль у реалізації економічної (господарської) діяльності. Інтеграція їх у єдине ціле здійснюється завдяки тісним внутрішнім та зовнішнім зв'язкам між компонентами (галузями) систем, збереженню основних властивостей та виконанню усіх функцій кожним з елементів комплексу.

Тобто, галузева структура національного господарського комплексу – це склад і співвідношення між галузями господарства та окремими виробництвами. Галузева структура є “віддзеркаленням” процесу суспільного подіту праці. Співвідношення між галузями може визначатися за чисельністю ВВП, обсягом виробленої продукції, вартістю основних виробничих фондів (ОВФ). Галузева структура вказує на функціональні відмінності між окремими галузями, а також визначає пропорції, зв'язки та економічну ефективність виробництва.

Господарську діяльність з галузями виробництва об'єднують у гру пи (сфери). В найбільш узагальненому вигляді у складі національної економіки можна виділити дві сфери: виробничу і невиробничу. Виробнича сфера включає такі основні галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво; транспорт і зв'язок; торгівлю, ресторанне господарство, заготівлю, матеріально-технічне постачання. До невиробничої сфери належать: житлово- комунальне господарство і побутове обслуговування населення; освіта, охорона здоров'я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; органи управління і оборони; кредитування, страхування.

Кожна із великих галузей економіки має також складну структуру. Наприклад, відповідно до прийнятої класифікації промисловість включає цілу низку міжгалузевих комплексів, які складаються з галузей та виробництв (табл. 8.2) із властивою лише для них галузевою та територіальною структурою (це паливно- енергетичний комплекс з паливною промисловістю та галузями електроенергетики; чорна та кольорова металургія; хімічна промисловість, що включає близько 20 галузей; машинобудування налічує більше 60 галузей та виробництв; будівельно- індустріальний, лісопромисловий, транспортний, соціальний, агропромисловий комплекси). Сільське господарство складається з рослинництва і тваринництва, які також мають складну структуру. Основними галузями транспорту є: залізничний, автомобільний, морський, річковий, трубопровідний, повітряний.

За економічним призначенням продукції, що виробляється, галузі національної економіки поділяються на групу “А" – сукупність галузей, що виготовляють засоби виробництва та предмети праці і групу "Б" – сукупність виробництва предметів народного споживання.

Розрізняють також галузі важкої та легкої індустрії. За відношенням до первинної сировини за стадійністю виробництва виділяють добувну і обробну (переробну) промисловість (табл. 8.2).

В Україні на загальнодержавному рівні використовується "Класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД). Дана класифікація поділяє галузі виробництва на секції та підсекції, які позначаються правописними латинськими літерами, а також розділи, групи, класи, та підкласи, які виділяють цифровими кодами. КВЕД установлює основи для підготовленій та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи чи технології), у групи: А – сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство (39); В – добувна промисловість і розроблення кар'єрів (15); С – переробна промисловість (230); D – постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (8); Е – водопостачання; каналізація, поводження з відходами (9); F – будівництво (22); G – оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів (91); Н – транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність (23); І – тимчасове розміщування й організація харчування (8); J – інформація та телекомунікації (26); К – фінансова та страхова діяльність (18); L – операції з нерухомим майном (4); М – професійна, наукова та технічна діяльність (19); N – діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування (33); О – державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування (9); Р – освіта (11); Q – охорона здоров'я та надання соціальної допомоги (12); R – мистецтво, спорт, розваги та відпочинок (15); S – надання інших видів послуг (19); Т – діяльність домашніх господарств (3); U – діяльність екстериторіальних організацій і органів (1).

Таблиця 8.2

Виробництво основних видів промислової продукції за 2011-2013 роки

Джерело: складено за даними Держкомстату України

Зрозуміло, що галузева структура господарства взаємопов'язана із станом економіки держави. Так економічна ситуація в 2013 році була складною. Аналогічно з попередніми роками, розвиток вітчизняної економіки стримувала несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура для основних товарів українського експорту. Це пояснювало погіршення основних макроекономічних показників. Приріст реального валового внутрішнього продукту (ВВП) України за 2013 рік становив 0,0%. Номінальний ВВП у 2013 році складав 1 454,9 млрд. грн. й порівняно з 2012 роком збільшився на 3,1%.

Звуження ринків збуту вітчизняної продукції найбільше вплинуло на показники роботи промисловості. Протягом 2013 року в галузі спостерігалося падіння обсягів виробництва, яке за підсумками 2013 склало 4,3%. Зокрема зниження в 2013 році обсягів виробництва відбулося в таких важливих для господарства України галузях, як випуск хімічної продукції та хімічних речовин – падіння склало 16,9%; машинобудування – 13,2%; металургія – 5,3%. Зменшення протягом року внутрішнього інвестиційного попиту, внаслідок погіршення фінансових результатів діяльності підприємств та незначного рівня державного фінансування, спричинило скорочення обсягів будівельних робіт у 2013 році на 11,1%. Водночас внутрішній споживчий попит залишався на досить високому рівні, що сприяло зростанню обороту роздрібної торгівлі на 9,5% за рік. Відмічалося поліпшення показників розвитку реального сектору завдяки зростанню обсягів сільськогосподарського виробництва. Адже у 2013 році зібрано найвищий з часів 1991 року врожай зернових – 63,0 млн. тонн, що на 36,3% більше ніж у 2012 році. Збільшення обсягів рослинництва сприяло нарощуванню темпів приросту сільськогосподарського виробництва в 2013 році до 13,7%.

Частки окремих галузей промисловості у загальному промисловому виробництві України у 2013 році представлено на рис. 8.2.

Добувна, харчова промисловість і машинобудування є домінуючими галузями промисловості України, сумарний внесок яких до загальної валової доданої вартості у промисловості України складає майже 60%. Ключовими експортно- орієнтованими галузями є легка промисловість, металургія, машинобудування і хімія, що відвантажують більше 50% виробленої української продукції за кордон.

При регіонально-економічному дослідженні господарства велике значення має галузево-функціональна класифікація галузей, при якій виділяється багатоступенева "вертикальна система" національного господарства та його регіональних підсистем. Вона включає: