Розділ «Тема 7. Природний та трудовий потенціал України»

3. Міста-курортні центри (Скадовськ, Ялта, Трускавець, Яремча, Миргород та ін.) [19].

Спостерігається зменшилася кількість селищ міського типу, зокрема через отримання статусу міст. Проблеми розвитку селищ міського типу: зміцнення економічної бази, виробничої і соціальної інфраструктури; поліпшення соціального та культурно-побутового обслуговування населення.

В Україні виділено 20 міських агломерацій – функціонально пов'язаних між собою міських поселень, в яких сконцентровано потужні виробничий, культурно-освітній і торговельний потенціал. Всі їх умовно об'єднують у три групи за величиною: 1-а група включає Київську, Донецько-Макіївську, Дніпроперовсько-Дніпродзержинську, Харківську, Львівську та Одеську агломерації; 2-а група – Криворізьку, Горлівську, Луганську, Краматорську, Маріупольську, Стаханівську; 3-а – Сімферопольську, Миколаївську, Херсонську, Краснолуцьку, Кременчуцьку, Лисичанську, Нікопольську, Торезьку. В агломераціях зосереджується близько 60% міського населення України.

Сільське населення станом на 2013 рік складає 31% (14,1 млн. чол.) від загальної чисельності населення України й розміщено також нерівномірно. Найгустіше воно у лісостепових районах Львівської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Волинської, Рівненської областей. Значна густота сільського населення характерна і для інших областей Правобережжя. Дещо меншу густоту мають лісостепові області Лівобережжя. В цілому в лісостеповій зоні проживає більш як половина сільського населення України.

Значно менша густота сільського населення на Поліссі. Це пов'язано з меншою розораністю території, великою площею заболочених земель, пісків, менш родючими ґрунтами. У цій зоні порівняно густіше заселено Чернігівське Полісся (40-S0 чол./км2) і найменш заболочені північно-західні райони Волинського Полісся. Найменша густота сільського населення у степовій зоні. Туг в окремих районах Херсонської і Запорізької областей вона становить тільки 15-17 чол./км". Цю зону освоєно пізніше за інші. У минулому тут розвивалися ті галузі сільського господарства, які не потребували великої кількості робочих рук.

Найменший рівень урбанізації має Закарпатська (37%), Чернівецька (42%), Івано-Франківська (43%) та Тернопільська (44%) області.

Чисельність сільських населених пунктів складає 28397. Найбільше сільських населених пунктів в областях: Житомирській, Харківській, Полтавській, Чернігівській, Сумській, Вінницькій, Дніпропетровській. Найменше сіл в Херсонській, Луганській, Донецькій області.

Сільське населення переважає в областях західного регіону: Чернівецькій (58%), Тернопільській (56%), Закарпатській (63%), Івано-Франківській (57%) областях. Натомість у східних областях частка сільського населення невисока: у Донецькій області – 9%, Луганській – 13%, Дніпропетровській – 16%, Харківській – 20%. Середня людність сільського поселення у 2013 склала близько 550 чол. Сільські населені пункти у різних природно-географічних зонах мають значні відмінності.

Полісся. Населені пункти невеликі за розмірами. Села розміщені на підвищених ділянках, узліссях, поблизу лук через високий рівень грунтових вод, велику заболоченість, вододільний тип поселень.

Лісостеп. Села більші, ніж на Поліссі, але поступаються степовим. Відстані між селами невеликі. Розміщуються по долинах рік – долинний тип поселень.

Степ. Села дуже великі (3-5 тис. чоловік). Розміщені по річкових долинах та у заниженнях рельєфу. Відстані між селами значно більші, ніж у лісостепу.

Українські Карпати. Села відрізняються певною своєрідністю. Часто витягнуті вузькими смугами по долинах рік, нерідко до 10 км. За чисельністю населення села невеликі. Будинки містяться один за одним на різних рівнях схилів гір [19].

Кримські гори. Села розміщені вздовж річок, на крутих гірських схилах.

Сукупність всіх населених пунктів України з їх взаємозв'язками утворює територіальну систему розселення. Регіональні системи розселення в Україні: Південна; Донецька; Придніпровська; Північно-Східна; Центральна; Західна; Подільська.

У перспективі на розвиток систем розселення в Україні впливатимуть такі глобальні фактори, як геополітика, економічний суверенітет та незалежність України, ринкова кон'юнктура, які сприятимуть активізації економічної діяльності, розширенню її зовнішніх і внутрішніх зв'язків, формуванню якісно нових територіальних структур виробництва, розв'язанню соціальних та екологічних проблем. Особливої увалі потребує сільська місцевість, адже має нижчі рівні розвитку за міські населені пункти.

7.7. Трудові ресурси та зайнятість населення. Ринок праці

Загальна чисельність зайнятого населення України у 2013 році склала 20,4 млн. чол., що становить 60,3% до населення вікової групи 15-70 років. Також у 2013 році в Україні було зареєстровано 1,6 млн. безробітних, що становить 7,2% від кількості економічно активного населення.

У галузевій структурі зайнятості провідні позиції займають оптова та роздрібна торгівля, сільське господарство, промисловість (табл. 7.11).

Впродовж 2011-2013 pp. відбулося скорочення зайнятих у таких сферах економічної діяльності як: промисловість, сільське господарство, лісове господарство (без врахування працюючих в особистих селянських господарствах), державне управління, освіта, фінансова та страхова діяльність, охорона здоров'я. Скорочення зайнятих у промисловості пов'язане із зменшенням виробничих потужностей підприємств, що в свою чергу є наслідком структурних змін в економіці. Незначне збільшення зайнятих відбулося в таких галузях економіки, як будівництво, транспорт і зв'язок, оптова та роздрібна торгівля і ресторанне господарство, збут та заготівлі, інформація та телекомунікації.

Таблиця 7.11