Розділ «Тема 7. Природний та трудовий потенціал України»

Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб працездатного віку)

Побудовано за джерелом: Демографічний паспорт регіонів України [Режим доступу: database.ukicensus.gov.ua]

Найвище демографічне навантаження спостерігалось у областях центральної України, Чернігівській, Вінницькій, Житомирській, що пов'язано з високою часткою осіб старше працездатного віку. Найменше демографічне навантаження спостерігається у Києві, де на 1 000 працездатних припадає лише 528 осіб непрацездатного віку.

Найбільше дітей та відповідне демографічне навантаження спостерігається у західних областях – Волинській, Рівненській, Закарпатській; найнижче – у місті Києві, Севастополі, а також у Донецькій, Харківській, Луганській областях. Найвища чисельність пенсіонерів (та відповідне демографічне навантаження) було зафіксовано у центральних областях – Чернігівській, Кіровоградській, Вінницькій, Полтавській; найменша у м. Києві і західних областях – Закарпатській, Рівненській, Волинській.

Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів. Крім того відбулося не тільки кількісне скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення – старіння його економічно активної частини. На структуру та динаміку всієї чисельності населення України найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні "хвилі", закладені у попередні роки.

Середня очікувана тривалість життя в Україні у 2012-2013 році становила 71,2 роки (рис. 7.9), для жінок – 76,2 роки, для чоловіків – 66,3 роки. Тривалість життя у міських поселеннях на 2,2 роки вища ніж у сільських (69,0 проти 66,8). Це характерно для всіх регіонів Украли, за винятком Закарпатської області, де тривалість життя в сільській місцевості на 0,9 роки вища ніж у містах.

Рис. 7.9. Середня очікувана тривалість життя в регіонах України, років

Джерело: Демографічний паспорт регіонів України [Режим доступу: database.ukrcensus.gov.ua]

У статевій структурі населення України переважають жінки. Станом на 2013 рік, в Україні налічувалося 20 962 744 чоловіків (46,2%) та 24 409 948 жінок (53,8%). Серед міського населення чоловіки становлять 45,8%, жінки 54,2%; серед сільського населення – 47% та 53% відповідно.

В регіональному розрізі відносно кращі показники співвідношення кількості чоловіків та жінок мають Закарпатська (48,1% до 51,9%), Львівська, та Рівненська (47,4% до 52,6%), Івано-Франківська (47,2% до 52,8%) області. Найглибші диспропорції характерні для Черкаської, Вінницької, Полтавської областей (45,6% до 54,4%). Слід зазначити, що хлопчиків при народженні є більше (51,4%) ніж дівчаток (48,6%), проте особливості чоловічого організму, більший рівень травматизму на робочих місцях, частіші випадки участі у військових або збройних конфліктах, є причинами втрати чоловічого населення України. Варто зазначити, що наша країна до сих під відчуває перевищення кількості жінок викликане великими втратами чоловіків у роки Другої світової війни, а також значно нижчу середню тривалість життя чоловіків.

Демографічна ситуація значною мірою визначається міграційними переміщеннями. Для України характерні всі види міграцій: внутрішні, зовнішні, сезонні трудові.

Станом на 2013 рік внутрішня міграція становила 621 842 чол. або 136,7‰, Додатне сальдо внутрішньої міграції мали Київська, Одеська, Чернівецька, Харківська обл., та міста Київ і Севастополь; найбільше виїжджає населення з Луганської, Донецької, Херсонської, Кіровоградської областей. Свого часу значний вплив на міграційний відплив мала аварія на ЧАЕС. Загальна кількість відселених із зони забруднення становила 160 тис. чол.

Зовнішня міграція в Україні у 2013 році мала наступні показники:

– кількість прибулих – 54 100 осіб (11,9‰);

– кількість вибулих – 22 187 осіб (9,4‰);

– міграційний приріст (скорочення) сальдо міграції – 31 913 осіб (7,0‰).

Міграційний приріст за рахунок зовнішньої міграції характерний для Луганської (11,5‰). Одеської (13,6‰), Харківської областей (14,0‰) та міст Київ (14,5) та Севастополь (22,8); а скорочення населення за рахунок зовнішньої міграції спостерігалось лише у Закарпатській області (-2,6‰).

На початку 2000-х років кількість емігрантів з України перевищила кількість іммігрантів й мало місце щорічне міграційне скорочення населення. Найбільше людей з України емігрувало в Російську Федерацію, США, Німеччину, Канаду, Ізраїль. Значну частину емігрантів становили євреї та члени їх сімей. Останніми роками ситуація змінилась, в імміграційних потоках України переважає обмін населенням з країнами колишнього СРСР. За повідомленням Державного комітету статистики лише у 2013 році в Україну на постійне місце проживання приїхало 20 тисяч мешканців Росії. Ця країна посіла перше місце за кількістю іноземців, які переїхали до України. Серед нелегальних іммігрантів зросла частка уродженців з країн СНД – Молдови і Грузії, а також російських громадян із Чечні.

Починаючи з 2005 року спостерігається міграційний приріст який за 2005-2013 роки становив 190,8 тис. осіб, в середньому 21,2 тис. на рік (табл. 7.7). Найбільший міждержавний міграційний приріст населення характерний для Києва, Одеської, Харківської областей та Криму.

Таблиця 7.7