Розділ «Тема 7. Природний та трудовий потенціал України»

Міграційний приріст України (на 1 000 осіб)

Джерело: складено за даними Держкомстату України

Масштаби трудової міграції з України оцінюються у 1,4-2,7 млн. осіб, з них більше половини – нелегали. Основні країни трудової міграції – Росія (48%), Чехія (12%), Італія (13%), Польща (8%), Угорщина, Іспанія, Португалія (по 3%). Станом на початок 2013 року громадяни України склали найбільшу групу Легальних мігрантів у країнах ЄС.

За даними дослідження трудової міграції з України, 29,5% трудових мігрантів знаходяться у віці 15-29 pp.; 30,3% – у віці 30-39 pp.; 40,2% – у віці старше 40 р. Повну, базову або неповну вищу освіту' мали 31 % мігрантів; 59% – повну середню освіту і 10% – неповну середню освіту. Таким чином, внутрішній ринок праці втрачає найактивнішу і найконкурентноздатнішу частину свого населення.

Значні відмінності спостерігаються у напрямах трудових міграцій чоловіків та жінок. Так, жінки переважають серед мігрантів у Італії, Греції, Туреччини, Японії. Чоловіча міграція спрямована переважно у Росію, Португалію, Польщу, Чехію. Мігранти-чоловіки зайняті переважно у сфері будівництва. У Росії також спостерігається підвищена частка зайнятих у сфері зв'язку та транспорту, у Польщі – в сільському господарстві. Серед жінок, які працюють у Росії, найбільша зайнятість спостерігається у торгівлі за будівництві, у Чехії – в громадському харчуванні і промисловості, у Польщі та Італії – в сільському господарстві та в якості домашньої прислуги.

Нині за кордоном перебувають працюючі з різних регіонів України, якщо раніше це були прикордонні області, то зараз і всі інші. Найбільше офіційно зареєстрованих зовнішніх мігрантів, які тимчасово працювали за кордоном, було в Одеській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Івано- Франківській областях. Причини трудової міграції за кордон: низькі зарплати, відсутність роботи за фахом, відсутність будь-якої роботи, нестабільність політичної ситуації, тощо. Трудова міграція має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивні наслідки: сприяння інтеграції України до світового ринку праці; покращення для населення можливостей самореалізації; можливість поліпшення матеріального становища; надходження у державу додаткової валюти; стимулювання до продуктивної праці українських працівників тощо.

Негативні наслідки: втрата Україною частини найконкурентноздатнішої робочої сили; тиск на національний ринок праці з боку іммігрантів; соціальна напруга у суспільстві через трудову конкуренцію та міжнаціональні конфлікти. Гострою для України залишається проблема біженців.

За національним складом населення Україна відноситься до мононаціональних держав. Українці становлять абсолютну більшість населення України, проживають на своїх етнічних землях, де сформувався український народ. На цих землях українці завжди мали чисельну перевагу над іншими національними та етнічними групами.

Офіційно оприлюднені данні щодо національного складу населення є даними першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року, за якими в Україні проживало 77,8% українців від загальної чисельності населення держави. Вони компактно заселяють майже всю територію України. Найбільша частка їх у західних областях і лісостепових районах Правобережжя і Лівобережжя, найменша – у Луганській, Донецькій областях і АР Крим. Частка українців знижується до 60% лише у двох областях Донбасу та Одеській області. І тільки в Автономній Республіці Крим частка українців не досягає 50% і становить 24,3%. Майже моноетнічною є Тернопільська область, у якій українці становлять 97,8% населення області.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, найчисельнішою етнічною меншиною в Україні с росіяни. Вони становлять близько 17,3% від загальної чисельності населення України. Найбільше росіян проживає в Автономній Республіці Крим, в Луганській та Донецькій областях.

Близько 5% населення України є представниками різних національностей: поляки, чехи, словаки, болгари, молдавани та румуни, угорці, татари, кримські татари, азербайджанці та гагаузи. До окремих етнічних спільнот належать євреї, вірмени та греки. Проте кількість населення кожної з названих національностей в Україні не досягає І % загальної чисельності населення держави. У минулому євреї та поляки були великими етнічними меншинами, проте сьогодні їх частка значно зменшилась.

За регіонами ці показники виглядають наступним чином: в межах Автономної Республіки Крим значна частка кримських татар; греки проживають у Донецькій області; поляки – в Житомирській та Хмельницькій областях. В Закарпатській області в структурі населення виділяються угорці, цигани, румуни, у Чернівецькій області також румуни та молдавани; в Запорізькій та Одеській областях проживають болгари та молдавани.

7.6. Тенденції розміщення населення в Україні, міське та сільське розселення

Станом на 1 грудня 2013 року густота населення України становила 75,2 осіб на 1 км2. Найвища густота населення характерна для східних та західних областей, а також Київської області (разом з Києвом). Досить низька густота населення у поліських і степових областях України. Максимальна густота населення (162,3 осіб на 1 км2) зафіксована у Донецькій області, мінімальна (33,2) – у Чернігівській області (табл. 7.8).

Населення по території України розміщується нерівномірно. Області з розвиненою промисловістю та більш сприятливим соціально-економічним середовищем та відносно сприятливою екологічною ситуацією, відрізняються вищим рівнем щільності населення. Найгустіше заселені: Донецька (162,3 чолікм2), Львівська (116,3 чол./км2), Чернівецька (112,4 чолУкм2), Дніпропетровська (102,7 чол./км2), Івано-Франківська (99,3 чол./км") й Закарпатська (98,6) області, та звісно, м. Київ (3440,2 чол./км2), м. Севастополь (357,6). Найменша густота населення у Чернігівській (33,2 чол./км), Херсонській (37,5 чол./км2), Кіровоградській (39,9 чол/км2) областях, невисокі показники щільності населення у Миколаївській, Житомирській, Сумській областях (табл. 7.8).

Таблиця 7.8

Густота населення регіонів України, станом на 01.12.2013 р.

Побудовано за джерелом: Демографічний паспорт регіонів України [Режим доступу: database.ukrcensus.gov.ua]

Найбільший вплив на густоту населення мають соціально-економічні та природні фактори. Так, найменша густота населення характерна для північних районів країни (Полісся), де найвищий коефіцієнт лісистості території, значна заболоченість, грунти мають низьку родючість, менша розораність. До таких регіонів належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської. Київської, Полтавської, Чернігівської та Сумської областей.

З другої половини XX століття на розміщення населення України все більший вплив мало поступове загострення екологічної кризи і особливо Чорнобильська катастрофа. Так, у 1986 р. були повністю відселені мешканці міст і сіл 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. Пізніше було визначено й інші території безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Населення залишає й інші зони екологічної біди, які займають близько 15% території України.