Розділ «Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.»

Завантаження тих потужностей, які здійснювали переробку нафти в 2013 році становило 25%. Частка місцевих виробників нафтопродуктів на внутрішньому ринку знизилася до 20%. Галузь катастрофічно потребує інвестицій, і якщо найближчим часом їх не залучити, це автоматично означатиме, що відставання від конкурентів і просто вимог часу збільшується і загрожує стати нездоланним. Українські нафтопереробні заводи (НПЗ) у 2013 р. скоротили переробку нафтової сировини на 13,6% порівняно з 2012-м, до 3,53 млн. т (рис. 9.5).

Раніше, традиційними центрами нафтопереробки були: Лисичанськ, Кременчук, Херсон, Надвірна, Дрогобич, Бердянськ, Одеса. Розміщення НПЗ орієнтувалось на райони споживання нафтопродуктів; місця перевалки з одного виду транспорту на інший (з трубопровідного та морського – на залізничний та автомобільний).

Рис. 9.5. Переробка нафти та нафтової сировини в Україні в 2009-2013 pp., млн. т

Джерело: побудовано за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: mpe.lunu.gov.ua/minugot

Станом на 2013 рік з семи українських НПЗ працювали три – ПАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ), Одеський НПЗ (група "СЄПЕК") і Шебелинський газопереробний завод, (ПАТ "Укргазвидобування"), проте зауважимо, що:

– Кременчуцький НПЗ працює на одну шосту своїх потужностей;

– Лисичанський НПЗ у 2012 році практично зупинився, його модернізацією має намір займатись російська "Роснефть", проте цс може бути суто полі тичний проект, економіки в ньому немає;

– Одеський завод зупинявся наприкінці 2010року, потім у вересні 2012 року відновив роботу після придбання групою "СЄПЕК";

– Дрогобицький і Надвірнянський заводи практично не працювали, хоча у 2011 році вони ще здійснювали нафтопереробку на рівні 5% від своєї потужності, шанси на їхнє повернення до життя відсутні через неконкурентоздатність;

– Херсонський завод доведений до зупинки за керівництва російської "Групи Альянс" не функціонує з 2006 року, проте цей НПЗ не втрачає надії реанімувати група "WOG";

– Бердянський НПЗ (ПАТ "Азовські мастила і оливи") – тут триває процедура банкрутства та ліквідації (табл. 9.4).

Результати діяльності працюючих підприємств досить низькі. Кременчуцький НПЗ що має проектну потужність у 18,6 млн. т. у 2013 році переробив 2,45 млн. т сировини, що на 20,8% нижче за показник 2012-го року. Заводу не вдалося здійснити перехід на випуск дизпалива за стандартом Євро-5, на сьогодні його рубіж Євро-4 за показником вмісту сірки. Шебелинський ГПЗ у 2013 році скоротив переробку сировини на 12% порівняно з 2012 роком. завантаження підприємства вперше опустилося нижче 50% від потужності (1.2 млн. т на рік). Насамперед це зумовлено падінням власного видобутку газоконденсату на 5,1%. Проте на сучасному ринку нафтопродуктів шебелинська якість вкрай низька та не конкурентоздатна. Структура наповнення ринку України нафтопродуктами наведена на рис. 9.6.

Таблиця 9.4

Обсяги переробки нафти українськими НПЗ у 2009-2012 pp., млн. тонн

Джерело: складено за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: mpe.kmu.gov.ua/minugol

Основними проблемами нафтопереробної галузі залишаються:

– надзвичайно низька конкурентоспроможність продукції через відсутність модернізації НПЗ та інвестиційних ресурсів;

– багато видів устаткування на НПЗ України застаріли, висока зношеність основних виробничих фондів;

– невисокий показник глибини переробки нафти.

Складність подальшого розвитку нафтопереробної промисловості пов'язана з дефіцитом нафти, яку Україна має імпортувати за світовими цінами.