Розділ «Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.»

Східний район розташованій в межах Дніпровсько-Донецької западини Лівобережжя України. Є найбільш потужним, як за обсягами промислового освоєнна, так і за можливостями розвитку у найближчій перспективі. Він – основний нафтогазоносний район України, який займає перше місце за запасами (80%) і видобутком (81%) газу; і за видобутком нафти – також перше місце (82%).

Дніпровсько-Донецький район займає велику територію охоплюючи Сумську, Харківську, Полтавську, частину Дніпропетровської, Чернігівської. Луганської областей. Нафтогазоносність виявлена не тільки у Дніпровсько- Донецькій западині, а й на територіях безпосередньо прилеглих до Донецького кряжу. Східний район водночас є досить добре освоєним і недостатньо вивченим. Всього в межах Східного району знайдено близько 70 родовищ нафти та 130 родовищ газу. Для району характерний високий рівень концентрації запасів і видобутку. Із 12 головних родовищ нафти України у

Східному районі розташовано 8, запаси яких становлять 34% загальнодержавних, а видобуток – 53%.

У Східному районі добувається основна частина нафти України (понад 80%). Найбільші нафтові родовища: Анастасіївське, Гнідинцівське, Прилуцьке, Леляківське, Талалаївське, Мильківське, Качанівське, Рибальське, Глинсько- Розбишевське. Більшість нафтових родовищ зосереджена у північній частині району. У центральній частині переважають нафтогазові, а на півдні – газові.

Найбільші газові родовища Східного району: Шебелинське, Західнохрестищенське (газове), Леляківське, Глинсько-Розбишевське, Машівське (нафтогазові), Кегичівське, Єфремівське (газоконденсатні), Рибальське, Качанівське, Солохо-Диканське.

Головним багатством району є природний газ, незважаючи на те, що деякі великі родовища значною мірою вироблені і не відіграють тієї ролі, яку мали раніше, відкриття нових родовищ, приріст запасів за рахунок глибоких горизонтів на тих родовищах, що вже експлуатуються, свідчать про перспективність цієї території. Від Шебелинського родовища прокладено магістральні газопроводи до Києва, Харкова, Одеси, Полтави, Дніпропетровська та ін.

Західний (Прикарпатський) нафтогазоносний район тривалий час був в Україні єдиним нафтовидобувним регіоном. Уперше нафту на території України почали видобувати саме у Передкарпатті ще в 1770 р. Промисловий видобуток розпочався у першій половині XIX ст. на Бориславському родовищі. У 1950 р. відкрито Долинське родовище в Івано-Франківській області, яке стало основним центром нафтовидобутку району.

Зважаючи на значно нижчий рівень освоєності ресурсів нафти порівняно з розробкою газових родовищ, цей район розглядається як перспективний щодо нарощування видобутку саме нафти, особливо з глибоких горизонтів. Сучасні найбільші родовища району Долинське, Битківське, Північнодолинське (нафтові), центри газовидобутку це Більче-Волиця, Битків-Бабчинське, Рудки, Угерське, Косів, Битків розташовані у внутрішній зоні Карпатського прогину в Івано-Франківській області. Видобуток газу на Угерському і Більче-Волицькому родовищах становить майже 80% загального видобутку у Передкарпатті.

Дашава та Опара вже відпрацьовані. Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Всього в Західному районі досліджено близько 50 родовищ вуглеводнів, більшість з яких дрібні. Переважання Західного району у запасах нафти дає підстави вважати його перспективним. В районі працює магістральний газопровід Дашава – Київ та інші менші за значенням.

Південний район (Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний регіон) є третім, найменше вивченим нафтогазовим районом України, проте найбільш перспективним. Він охоплює Причорноморську западину та частину прилеглої до неї території й розташований у межах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей, Західний Крим, півострів Тарханкут. Поки що розробляються невеликі родовища. Переважають поклади газу: Глібівське, Джанкойське, Краснополянське, Задорницьке, Оленівське, Штормове, Карлівське, Чорноморське, Перекопське, Стрілкове (акваторія та Крим); Приазовське (Запоріжська обл.); газоконденсатне родовище – Західнооктябрьське; нафтове – Октябрьське (Західний Крим) та Східносаратське (Одеська обл.).

Всього у Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатується 17 газових родовищ. Перспективною в плані нафтогазовидобутку є шельфова зона. Функціонує газопровід Глібівка – Сімферополь – Севастополь.

Характерною ознакою нафтогазового комплексу України є відсутність конкуренції між підприємствами цієї галузі. Практично весь видобуток нафти і газу контролюється безпосередньо державою в особі НАК "Нафтогаз України" і саме вона займається реалізацією нафтопродуктів споживачам. Компанія "Нафтогаз України" є вертикально-інтегрованою нафтогазовою компанією, яка здійснює повний цикл операцій з розвідки та розробки родовищ, експлуатаційного та розвідувального буріння, транспортування та зберігання газу, постачання природного і скрапленого газу споживачам. З одного боку, це є позитивним моментом, адже держава зайняла стратегічну галузь економіки, що дає їй змогу в повному обсязі контролювати і регулювати всі відносини у цій сфері, починаючи від розробки окремих проектів нових родовищ та консервації старих до реалізації продукції населенню. Проте, з іншого боку, такий контроль не завжди сприяє розвитку цих підприємств, адже їх обмежено у прийнятті рішень, зокрема щодо модернізації, інвестування тощо.

Обсяги виробництва нафти та газу в Україні, зокрема НАК "Нафтогаз України", у 2003-2013 pp. наведені на рис. 9.3 та 9.4 відповідно.

Рис. 9.3. Динаміка видобутку нафта і конденсату в Україні (млн. т), в 2003-2013 pp.

Джерело: побудовано за даними Офіційного сайту НАК "Нафтогаз України". [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:/naftogaz.com

Основні причини спаду видобутку нафти: вичерпання раніше розвіданих родовищ; особливості нафтових покладів, геологічно складні умови видобутку нафти, підвищена в'язкість нафти. Вивчення ресурсів нафти в Україні показує, що найближчим часом основну частину потреб господарства і населення треба забезпечувати імпортною нафтою. Слід зазначити, що на собівартість нафти особливо впливають способи її видобутку. Нафта яка видобувається в Україні має відносно високу собівартість, оскільки її видобуток найпрогресивнішим фонтанним способом незначний. Проблемою залишається диверсифікація джерел її постачання.

Газова промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу в 2 рази дешевше порівняно з нафтою. Крім того, газова промисловість забезпечує виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів. Газ має велике значення як технологічне паливо (в чорній металургії, цементній промисловості). Переведена, в радянський та пострадянський період, на газ промисловість України в умовах світових цін на газ стала нерентабельною, оскільки виснажувала економічні ресурси. За споживанням газу на одного мешканця, Україна посідає друге місце в світі, а за кількістю імпорту газу – перше місце. Жодна країна світу не імпортує стільки газу, як Україна.

Рис. 9.4. Динаміка видобутку газу в Україні (млрд, м3), в 2003-2013 pp.

Джерело: побудовано за даними офіційного сайту НАК "Нафтогаз України". [Електронний ресурс]. Режим доступу: nafiogaz.com

Залежність від імпорту газу з Російської Федерації у 2013 році дещо знижена за рахунок реверсних поставок газу з європейських країн Польщі, Словаччини, Німеччини, Австрії, проте основним шляхом подальшого розвитку газового господарства залишається ресурсозбереження. У найближчий період необхідно різко скоротити споживання газу в промисловості і використовувати його економно, так, як це робиться в усіх розвинутих країнах. Важливим завданням є стабілізація видобутку газу і нафти й поступове зростання нафтогазовидобутку. У 2013 р. Україна імпортувала 27 млрд. 972,035 млн. м3 газу на 11 млрд. 538,192 млн. дол., у тому числі: