Розділ «Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.»

– 25 млрд. 840,479 млн. м3 на 10 млрд. 685,045 млн. дол. – з Росії;

– 890,616 млн. м3 на 347,036 млн. дол. – з Німеччини;

– 613,571 млн. м3 на 250,347 млн. дол. – з Угорщини;

– 533,876 млн. м3 на 217,539 млн. дол. – з Австрії;

– 93,494 млн. м3 на 38,225 млн. дол. – з Польщі [77].

За даними ДССУ, в 2013 р. імпорт газу в країну скоротився на 15% (на 4 млрд. 954,93 млн. м3) порівняно з 2012 р. (32 млрд. 926,965 млн. м3).

Більшість вчених вважають, що збільшення нафто- і газовидобутку на вже наявних родовищах шляхом впровадження нових технологій та інновацій є більш ефективним напрямом розвитку нафтогазового комплексу. Запровадження нових технологій повинне забезпечити кратне зростання ефективності видобутку вуглеводнів, а не лише 10-15%. Основними напрямками інноваційного розвитку підприємств нафтогазового комплексу повинно стати застосування сучасних технологічних та інформаційних, наукоємних та енергозберігаючих технологій. Це все має, насамперед, знизити собівартість видобутку нафти і газу мінімум на 20-30%.

Серед основних альтернатив розвитку підприємств нафтогазової галузі України варто виділити:

– проведення пошуково-розвідувальних робіт в уже наявних та перспективних нафтогазових регіонах;

– збільшення нафто- і газовидобутку на вже наявних родовищах шляхом впровадження нових технологій та інновацій.

Важливим питанням сьогодення залишається модернізація газотранспортної системи (ГТС) України. Вартість модернізації та реконструкції ГТС України є набагато дешевшою, ніж будівництво нових газомагістралей, як наприклад "Північний потік" і "Південний потік" вартістю 73 млрд, доларів. Пріоритетні проекти модернізації та реконструкції в Україні:

– Західний транзитний коридор, а саме: газопровід "Союз", газопровід Уренгой – Помари – Ужгород, газопровід "Прогрес";

– Південний транзитний коридор, а саме: газопровід Єлець – Кременчук – Кривий Ріг, газопровід Ананьїв – Тирасполь – Ізмаїл;

– підземні сховища газу Більче – Волицько – Угерське, Богородчанське;

– газовимірювальні станції "Ужгород", "Берегове", "Дроздовичі", "Текове", "Орлівка".

Перспективним напрямом розвитку нафтових підприємств України є впровадження інновацій, що дасть змогу підвищити коефіцієнт вилучення вуглеводнів з вже наявних джерел. Цього можна досягнути шляхом підвищення нафтовіддачі пластів, що забезпечить збільшення сировинної бази та зростання обсягів видобутку газу та нафти.

Однією з основних перешкод є пошук фінансових ресурсів для впровадження інновацій. Серед можливих джерел інвестування у розвиток підприємств нафтогазового комплексу є: іноземні інвестиції, створення спільних підприємств, власні кошти підприємств, кредитні ресурси та бюджетні кошти. Власні кошти підприємств, як основне джерелом фінансування інновацій використовуються у багатьох зарубіжних компаніях (Shell, British Petroleum). Вони щороку витрачають на НДДКР від 3% до 5% свого балансового прибутку. Практикою доведено, що кожна додаткова гривня інвестицій, вкладена в нафтогазовий комплекс, дає змогу отримати додатково 1,5-1,6 грн. прибутку.

Нафтопереробна промисловість поєднує виробництва, для яких вихідною сировиною є нафта. Основні види продукції: бензин автомобільний, дизельне, реактивне та котельне пальне, масла моторні, мастила тощо.

На сьогоднішній день на території України існує 7 ГПЗ та 6 ШІЗ, які здатні переробляти 51 млн. тонн нафти на рік, проте працюють не всі, серед них найбільший Кременчуцький НПЗ з виробничими потужностями близько 18 млн. тонн на рік.

За останні 5 років обсяги виробтщтва нафтопереробної галузі дуже істотно знизилися (рис. 9.5).