Розділ «1.5. Фактори регіональної економіки та їх економічна оцінка»

Однак в Україні формується певний клас малих і середніх міст, які самі по собі характеризуються невисокими показниками індексу комунікативності, однак завдяки сприятливому географічному положенню визначаються підвищеним рівнем економічної ефективності виробництва. Здебільшого це міста, які компактно розташовані в периферійній зоні великих ядер системи розселення. За рахунок розвитку процесів агломерування зростання скупченості населення і концентрованості різних видів людської діяльності, на основі перетину і взаємного накладання шляхів комунікацій вони підпадають під дію сукупного комунікативного потенціалу території.

У цілому розвиток комунікацій та зв'язку тісно пов'язаний з показниками економічної ефективності виробництва, особливо в середовищі високорозвинених агломерацій України (Київської, Харківської, Дніпропетровсько-Дніпродзержинської). Наявність розвиненої мережі шляхів сполучення істотно сприяє формуванню додаткового економічного ефекту розвитку виробництва цих територій, підвищенню інтенсивності ринкових трансформацій і активізації підприємницької ініціативи, зростанню переваг розміщення високорентабельних галузей господарства.

Фактор науково-технічного прогресу

Впливає на розміщення підприємств і галузей у результаті наукових винаходів та змін у технології промислового та сільськогосподарського виробництва. Так, завдяки застосуванню в чорній металургії для виплавки металів мінерального палива, що замінило деревне вугілля, Донбас з його кам'яним вугіллям став основним металургійним районом Російської імперії в кінці XIX ст., а Урал, де використовувалось деревне вугілля, поступився йому першістю. Після запровадження у чорній металургії новітніх технологій найбільш вигідно розміщувати підприємства в районах з достатньою кількістю палива й руди. Однак руду в збагаченому вигляді також можна завозити з інших районів, якщо є велика потреба у металургійному виробництві. Так, у Північному районі Російської Федерації (м. Череповець) побудований потужний комбінат чорної металургії з повним циклом, який використовує збагачені руди з Польського півострова та вугілля з Печерського басейну. Металургія Череповця є важливою сировинною базою для розвитку машинобудівного комплексу Санкт-Петербурга і центральних областей Росії.

Досить сильний вплив на розміщення виробництва мають хімічні технології. Відомо, що після освоєння нового способу виробництва синтетичного каучуку сировиною для його виробництва певний час був спирт, одержаний з картоплі. Саме тому заводи синтетичного каучуку були розміщені в районах виробництва дешевого картопляного спирту (центральні області Росії). Однак після того як спирт почали масово виробляти з нафтопродуктів, нові підприємства перемістились у райони Поволжя, вздовж трас нафтопроводів, або у місця перерозподілу нафти різним споживачам.

Розвиток науково-технічного прогресу у виробництві супроводжується тенденцією до зниження матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості продукції. Особливо важливо знижувати матеріаломісткість на підприємствах машинобудування України, оскільки витрати металу у нас ще досить великі і значно перевищують показники розвинених країн світу. Зниження матеріаломісткості у машинобудуванні сприятиме змінам у розміщенні деяких важливих виробництв, насамперед переміщенню галузей складного машинобудування в райони достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів, що значно віддалені від головних металургійних баз країни. Це зокрема стосується більшості областей правобережної України та західноукраїнського регіону.

Науково-технічний прогрес у транспорті також викликає істотні зміни в розміщенні виробництва. Так, завдяки розвитку високовольтних ліній передачі електроенергії (електронний транспорт) послабилась залежність виробництва від енергетичних баз, а прокладання трубопроводів змінило розміщення деяких хімічних виробництв. Виникли великі хімічні підприємства в Черкасах і Рівному на базі використання природного газу, що надходить сюди з магістральних газопроводів, нафтохімічні комбінати в Лисичанську і Кременчуку, побудований хімічний комбінат у районі Одеси (м. Южне), що переробляє аміак, який транспортується аміакопроводом з Поволзького району Росії.

У міру розвитку і вдосконалення технології змінюються витрати сировини, палива й енергії на одиницю готової продукції, що у свою чергу посилює територіальні зрушення у виробництві. Однак, створюючи умови для більш вільного розміщення підприємств, науково-технічний прогрес діє і в протилежному напрямі. В результаті зростання масштабів виробництва зростає його залежність від відповідних за розмірами сировинних і паливно-енергетичних баз. Отже, з розвитком техніки деякі галузі промисловості відчувають у процесі свого розвитку посилення впливу певних природних ресурсів. Це змушує підприємства освоювати відносно бідні природні ресурси, вдаватися до їх комплексної переробки, залучати до виробництва все нові природні ресурси, розширювати сировинну і паливно-енергетичну базу.

Фактор ринкової кон'юнктури

Визначає рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношень між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва. Якщо зниження попиту на сировину та готові вироби продовжується тривалий період, то це може призвести до значних змін у розміщенні виробництва.

Звернувшись до прикладів з історії розвитку паливної промисловості та енергетики країн світу, можна переконатись у тому, що на початку XX ст. у паливному балансі більшості держав головне місце посідало кам'яне вугілля. Вугільна промисловість була важливим районоутворюючим фактором у Донбасі, Сілезькому та Рурському басейнах. На базі вугільних родовищ виникли потужні електростанції, сформувались металургійні комплекси. Однак у другій половині століття на арену виходять більш економічні види палива нафта і природний газ, які поступово витісняють тверде паливо. Порівняно з цими видами палива вугілля виявилось неконкурентоспроможним, оскільки його вартість значно вища (в перерахунку на умовне паливо собівартість вугілля перевищує собівартість нафти у 5 разів, а газу - в 10 разів). Саме тому у другій половині XX ст. частка вугілля у світовому енергобалансі знижувалась до 40 %, а в окремі періоди навіть до 20 % проти 70-75 % у першій половині. На карті світу з'явились і швидко розвивались нові райони нафтогазохімічної промисловості: після Другої світової війни - Волгоуральський і Західносибірський в Росії, Техаський і Каліфорнійський в Північній Америці та ін. Внаслідок зростання світового виробництва нафти і газу роль цих видів палива різко підвищилась, що не могло не відобразитися на розвитку і розміщенні електроенергетичних об'єктів багатьох країн світу.

Сприятлива кон'юнктура на ринку для деяких видів сільськогосподарської продукції визначила спеціалізацію аграрного сектору економіки низки країн. Так, Куба стала світовим виробником цукру-сирцю, країни Центральної Америки - продукції тропічного землеробства, Шри-Ланка - чаю, а Сінгапур - арахісу. В колишньому СРСР головним районом вирощування бавовнику стали середньоазіатські республіки.

Ринкова кон'юнктура складається під великим впливом науково-технічного прогресу. Застосування нових технологій у виробництві сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їх конкурентну спроможність, такі товари користуються широким попитом і реалізуються за підвищеними цінами. В результаті конкурентної боротьби між виробниками перемагають сильніші. Вони розширюють виробничі потужності, будують нові об'єкти, що обов'язково приводить до певних змін у розміщенні та територіальній структурі виробництва.

На жаль, економіка України сьогодні перебуває у такому стані, що багато її галузей не змогли зайняти належне місце на європейському і світовому ринку і виявились неконкурентоспроможними. Для виправлення цього становища необхідно впроваджувати нові технології, знижувати виробничі витрати, підвищувати якість продукції. Цього можна досягти шляхом вдосконалення інвестиційної політики, реконструкції виробництва, структурної перебудови економіки.

Фактор економіко-географічного положення

Екологічний фактор

Починаючи з другої половини XX ст. надзвичайно посилився вплив людини на природу, оскільки різко зросли масштаби промислового і сільськогосподарського виробництва, з'явились нові види транспорту. Це призвело до швидкого зменшення на планеті лісів, родючих земель і до забруднення атмосферного повітря. Особливо небезпечним є збільшення викиду в атмосферу окису вуглецю і двоокису сірки великими електростанціями та хімічними підприємствами, а також фреонів. Не менш небезпечним вважається забруднення довкілля відходами господарської діяльності.

Серед галузей і виробництв, які мають найбільший вплив на забруднення атмосферного повітря України, провідне місце займає енергетична та вугільна промисловість (46 % шкідливих речовин від загального обсягу викидів). Частка викидів від підприємств металургійної промисловості в загальному обсязі викидів становить 30,7 %, хімічної і нафтохімічної 5 %, причому на ці галузі припадає понад 40 % всіх викидів вуглеводнів. У цілому незважаючи на деяке зниження, обсяг викидів в Україні залишається високим, що зумовлює підвищений рівень забруднення атмосфери багатьох промислових регіонів (Кривий Ріг, Маріуполь, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Луганськ, Горлівка, Рубіжне та ін.).

Досить напруженою в Україні є ситуація зі станом водних ресурсів, які на сьогодні стали дефіцитними як для промисловості, так і сільського господарства і все більш виснажуються. До того ж у ріки України щорічно скидається 2,7 млрд куб м забруднених стоків. Основна їх кількість скидається в ріки Донецького та Придніпровського районів (близько 66 %). Значного техногенного впливу на сьогодні зазнають підземні водоносні горизонти у долинах Сіверського Дінця, річок Західного Донбасу, Кривбасу, Криму, Прикарпаття та ін. Зафіксовано більш як 200 осередків стійкого забруднення експлуатованих водних горизонтів, що призвело до забруднення 6 % розвіданих запасів підземних вод, а майже 24 % опинились під загрозою виснаження.

Необхідно зазначити, що стан земельних ресурсів та систем землекористування в Україні також викликає занепокоєння. За даними Національної доповіді про стан навколишнього середовища, різке зростання сільгоспугідь та ріллі призвело до скорочення лісів, багаторічних насаджень, третина ріллі зазнала ерозії (площа еродованих угідь становить 33 % ).