Розділ 3. ЕКОНОМІКА ОСНОВНИХ МАКРОРЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Серед промислових вузлів можна виділити три основні групи: 1) найбільші полігалузеві вузли, що сформувалися історично, - Луганський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакіївський; 2) великі нові моногалузеві вузли - Лисичансько-Рубіжанський, Кра-маторсько-Слов'янський, Стаханово-Алчевський, Торезо-Сніжнянський, Краснодонський; 3) моногалузеві вузли, формування яких продовжується, - Краснолиманський, Краснолуцько-Антрацитовий, Свердловсько-Ровеньківський.

Донецько-Макіївська промислова агломерація - найпотужніше полігалузеве промислове утворення в центральній частині Донецької області з широко розгалуженою мережею залізничних і автомобільних магістралей, що сприяє хорошому сполученню між промисловими центрами. До складу промислової агломерації входить центральна приядерна частина Шахтарського району, південь Ясиноватського, Марийський, північ Волновахського, Старобешівський та Амвросіївський адміністративні райони і міста Донецьк, Макіївка, Ясинувата, Красногорівка, Мар'їнка, Докучаєвськ, Харцизьк, а також Моспине, Авдіївка, Зугрес, Іловайськ, Амвросіївка. В межах цього промислового утворення розташоване місто-мільйонер Донецьк (1016 тис. осіб), а всього проживає майже 1900 тис. осіб.

Вугільно-металургійна спеціалізація промисловості Донець-ко-Макіївської агломерації стала одним з важливих чинників створення на її території машинобудування і металообробки, хімії, коксової промисловості, виробництва будівельних матеріалів. Потужний промисловий комплекс розвивається завдяки наявності великих запасів коксівного вугілля для металургії, глини і мергелю для виробництва цементу, кварцових пісків - основної сировини для скляної промисловості, будівельних пісків для виробництва силікатної цегли. На південь від Донецька широкою смугою тягнеться "вапняне поле", в межах якого зосереджені поклади флюсових вапняків для металургії.

Ядром промислової агломерації є м. Донецьк - адміністративно-господарський центр Донецької області. Тут розміщені найбільші промислові підприємства, зокрема такі: металургійний завод, машинобудівні заводи з виробництва гірничо-металургійного устаткування, вугільні шахти, коксохімічний завод, підприємства легкої та харчової промисловості. Донецькі машинобудівники випускають підйомні машини, що забезпечують підйом вантажів до 50 т з глибини 1600 м. Науково-технічний потенціал машинобудування зосереджений у таких інститутах, як "Дондіпровуглемаш", "УкрНДІметалургмаш" та ін. Найбільші підприємства машинобудівного комплексу - "Донецькміськмаш", "Топаз", "Норд".

Другим великим центром промислової агломерації є м. Макіївка (390 тис. осіб). До нього тяжіють промислові поселення, утворюючи локальну підсистему, в межах якої проживає майже 500 тис. осіб. Усі поселення мають тісні трудові відносини з Макіївкою. Тут розвинені вугільна, металургійна, коксохімічна галузі. Працює одна з найбільших в Україні бавовнопрядильна фабрика.

У зв'язку з розвитком галузевої структури промислової агломерації відбувається подальший промисловий розвиток міст і поселень міського типу: Харцизська (трубний завод), Ясинуватої (машинобудівний завод гірничошахтного устаткування), Авдіївки (коксохімічне виробництво), Амвросіївки (цементне виробництво). Промислові підприємства цих міст мають тісні виробничі відносини з Донецьким і Макіївським заводами.

Енергетика цього промислового утворення представлена потужними тепловими електростанціями - Старобешівською, Зуївською, Курахівською, а також міськими ТЕЦ. У перевезенні промислових вантажів головну роль відіграють Ясинуватський та Іловайський залізничні вузли.

Специфічні умови розвитку промисловості Донецько-Макіївської промислової агломерації, переважання галузей важкої промисловості в структурі промислового співробітництва погіршили екологічну ситуацію в регіоні. Тому сьогодні у розвитку промисловості серйозну увагу необхідно приділити екологізації виробництва.

Горлівсько-Єнакієвський промисловий вузол охоплює великі центри - Горлівку, Єнакієве, Дзержинськ, Дебальцеве, а також деякі інші міста і міські поселення. Найбільшого розвитку у вузлі досягли вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, електроенергетична галузі. Профіль вузла визначають енерговиробничі цикли: вуглеенергохімічний, представлений видобутком, збагаченням і коксуванням вугілля, виробництвом аміаку й азотних добрив, а також напівпродуктів органічного синтезу (Горлівка), чорних металів (Єнакієве); машинобудівний (устаткування для шахт), чорної металургії, будівельної індустрії (Горлівка, Дебальцеве). Особливе положення займає підцикл кольорових металів - збагачення і металургійна переробка ртутно-сурм'яних руд (Горлівка). Енергетична база представлена потужною Вуглегірською і Миронівською тепловими електростанціями, а також міськими ТЕЦ. Основні місцеві споживачі електроенергії - вугільна промисловість (понад 40 %), металургія (майже 20 %), машинобудівні і хімічні галузі.

Високий рівень територіального зосередження промисловості, висока концентрація населення приводять до надмірного забруднення території Горлівсько-Єнакієвського вузла: забруднення повітря тут у 20-25 разів перевищує норму, води - у 5-25 разів, а ґрунту - в 1,5-8,5 раза.

Краматорсько-Слов'янський промисловий вузол об'єднує підприємства Краматорська, Слов'янська, Дружківки, Костянтинівни, Артемівська та інших поблизу розміщених поселень міського типу. Вузол спеціалізується на машинобудуванні, чорній і кольоровій металургії, хімії, електроенергетиці та промисловості будівельних матеріалів. Провідна роль у вузлі належить важкому машинобудуванню (виробниче об'єднання "Новокраматорський машинобудівний завод", заводи: Старокраматорський, Краматорський важкого машинобудування, Дружківський машинобудівний, Краматорський "Енергомашспецсталь"). Ці підприємства випускають металомістку продукцію - гірничошахтне, металургійне, енергетичне, хімічне, будівельне, дорожнє устаткування, екскаватори і т. ін. У містах Артемівську та Слов'янську зосереджені підприємства неметаломісткого машинобудування. Гігантом машинобудування є Новокраматорський машинобудівний завод, який виробляє устаткування для доменних і мартенівських печей, машини для шахт, вантажопідйомні механізми, ковальсько-пресове устаткування, металорізальні верстати, крокуючі екскаватори.

У Краматорську і Костянтинівці працюють металургійні заводи, у Часов-Ярі та Сіверську зосереджено видобуток вогнетривів. На базі видобутку і переробки кухонної солі (поблизу Артемівська і Слов'янська) сформувався гірничохімічний цикл, що охоплює виробництво каустичної і кальцинованої соди та хлору. Розвинуто виробництво цинку (завод "Укрцинк"), який використовує довізні концентрати та виробництво скла (завод "Автоскло") в Костянтинівці. За основними показниками розвитку промисловості Краматорсько-Слов'янський промисловий вузол є одним з провідних промислових утворень Донецького регіону і всієї України. Промислова продукція вузла вивозиться в усі регіони країни. Це насамперед вироби фабрики олівців, єдиної в Україні, продукція содового і солеварного заводів, поліхлорвінілових плівок, арматурно-ізоляторного заводу.

Основне багатство надр у межах території вузла - потужні запаси кухонної солі (поблизу Артемівська і Слов'янська), а також гіпс, вогнетривкі глини, доломіт, крейда, скляні піски.

Торезо-Сніжнянський промисловий вузол сформувався у східній частині Донецької області. Для нього характерна насамперед вугільна промисловість (видобуток антрациту). Тут працюють шахти, збагачувальні фабрики, які входять до системи вугле-енергохімічного циклу Донбасу. Розвинені галузі машинобудування, зокрема виробництво електротехнічних виробів, легка промисловість! виробництво будівельних матеріалів. Розміщення промислових підприємств зосереджено у трьох основних промислових центрах - Торезі, Сніжному, Шахтарську. У Сніжному працює велике підприємство хімічного машинобудування. Цей завод постачає устаткування підприємствам великої хімії, нафтопереробній, металургійній і харчовій галузям. Хімічну апаратуру Сніжнянського заводу купують зарубіжні країни. Тут також розміщена швейна фабрика, яка спеціалізується на виробництві дорожних валіз та інших подібних виробів. У м. Торез працює електротехнічний завод - провідне підприємство з виробництва низьковольтної апаратури для шахт та апаратури для дистанційного управління механізованими вугледобувними комплексами.

Найбільш гострими проблемами промислового вузла є закриття шахт, зокрема нерентабельних, та екологізація виробництва. При транспортуванні вугілля відкритою канатною дорогою у повітря потрапляє велика кількість вугільного пилу, а при загоранні териконів атмосфера забруднюється продуктами окислення.

Красноармійський промисловий вузол сформувався на базі гірничих центрів: Красноармійськ, Димитров, Добропілля, Селідове. Вони спеціалізуються на видобутку коксівного вугілля (початкова стадія вуглеенергохімічного ЕВЦ). У Красноармійську працює комбінат великопанельного будівництва. Він постачає свою продукцію на будівельні майданчики всіх міст вузла і за його межі. Тут також розміщений динасовий завод, який випускає вогнетриви для металургійних, коксохімічних, машинобудівних підприємств України та на експорт. Подібних заводів на території колишнього Радянського Союзу було всього два. У перші роки роботи підприємство виробляло лише нормальний фасований динас для мартенівських печей, а тепер воно випускає також фігурні вогнетриви і фасонні вироби для коксових батарей, електроди-нас, цирконієві стакани для установок безперервного розливу сталі тощо.

На території промислового вузла закладено 20 шахт у містах Селідово, Гірник, Українськ, Новогродівка. Для збільшення вуглевидобутку необхідно провести їх реконструкцію і збудувати нові шахти. Починаючи з 1992 р. видобуток вугілля зменшився, деякі промислові підприємства зупинилися, або знизили випуск продукції. Гострою є проблема дефіциту водних ресурсів, оскільки на території вузла розміщені водоємні виробництва. Надзвичайно складна екологічна ситуація. Для вирішення цих проблем необхідно провести реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, передусім шахт, підвищити рівень комплексного використання природних ресурсів і відходів виробництва.

Маріупольський промисловий вузол об'єднує насамперед підприємства Маріуполя (500 тис. осіб) та прилягаючих до нього приміських поселень. До нього належить південна частина Волновахського району, а також Тельманівський, Володарський, Першотравневий, Новоазовський адміністративні райони. У межах території вузла виявлені значні запаси мінерально-сировинних ресурсів для промислової переробки. Тут залягають діабази, порфірити, каоліни, вогнетривкі глини, вермикуліт, плавиковий шпат, графіт, залізні руди (Маріупольське родовище з прогнозними запасами від 1,5 до 2 млрд т).

Вузол є одним з найбільших металургійних утворень України (заводи "Азовсталь", ім. Ілліча), у структурі виробництва якого домінуючим виступає пірометалургійний цикл чорних металів. За часткою виробництва перше місце посідає чорна металургія - 72 %, далі йде машинобудування - 19 %, а решта припадає на інші галузі.

У технологічному поєднанні циклу чорної металургії розвивається коксохімія, виробництво чавуну, сталі і прокату, а металургійні шлаки використовуються як сировина для виробництва будівельних матеріалів. У тісному зв'язку з металургією розвивається важке машинобудування, яке спеціалізується на виробництві вантажних вагонів, цистерн, металургійного устаткування (виробниче об'єднання "Маріупольський завод важкого машинобудування"). У межах Маріупольського промислового вузла розвивається хімічна промисловість, суднобудування і судноремонт, вилов риби і її переробка, а також деякі галузі легкої і харчової промисловостей.