Розділ 3. ЕКОНОМІКА ОСНОВНИХ МАКРОРЕГІОНІВ УКРАЇНИ

У хімічній промисловості перспективним напрямом е переробка коксового газу, завдяки якій Маріуполь може стати важливим постачальником різноманітних продуктів і напівпродуктів для великої хімії і одним з найбільших центрів хімічної промисловості Донецької області. Тут виробляються мінеральні добрива, хімічні засоби для боротьби зі шкідниками сільського господарства, синтетичні смоли і пластмаси, штучні та синтетичні волокна, штучна шкіра.

Маріуполь - це одне з найбільш індустріальних міст не лише Донецької області, а й України. Місто знаходиться на перехресті основних внутрішніх і зовнішньоекономічних вантажопотоків півдня України. Воно зв'язане автодорогами з Донецьком, Ростовом-на-Дону, Мелітополем, через які перевозяться вантажі всередині України та за її межі. Державне значення має вантажоперевалочна база Маріупольського морського торгового порту, який за обсягом вантажообороту посідає друге місце після Одеського. Особливу роль у господарських та економічних зв'язках з іншими регіонами і зарубіжними країнами відіграє залізничний транспорт.

Луганський промисловий вузол об'єднує переважно підприємства Луганська (463 тис. осіб) та поселення міського типу, розміщені в зоні тяжіння до обласного центру, - Лагу ті не, Успенка, Щастя, Станично-Луганське. Провідне місце у промисловому комплексі вузла належить машинобудуванню і металообробці. До машинобудівного циклу входять такі виробництва: тепловозобудування, виробництво устаткування для вугільної промисловості, верстатобудування, інструментальне виробництво. В Луганську розвинені також галузі будівельної, легкої і харчової промисловості.

Розвиток провідної галузі вузла - машинобудування - пов'язаний з наявністю енергетичної бази, металургійної сировини, висококваліфікованих кадрів, що зумовило розміщення в Луганську найбільшого заводу "Луганськтепловоз". Важке машинобудування представлене також виробництвом мостових кранів, установок для переплавлення сталі, устаткування для збагачувальних фабрик та іншої продукції. В Луганську сконцентровані підприємства енергетичного машинобудування (електроапаратний завод), верстатобудування, електронної промисловості. Розміщені також такі великі підприємства, як Луганський трубопрокатний завод та завод прокатних валів у Лагутіному.

У машинобудуванні Луганського промислового вузла до 1991 р. значну частку мали підприємства військово-промислового комплексу, які після здобуття Україною незалежності поступово знизили виробництво або зовсім його припинили, оскільки потреба у виробництві продукції для військово-промислового комплексу різко зменшилась. Легка промисловість вузла представлена взуттєвою, шерстяною, трикотажною і швейною галузями, а харчова - борошномельно-круп'яною, макаронною, м'ясною, молочно-маслосироробною, кондитерською та ін. Підприємства розміщені переважно у Луганську і частково у Лагутіному.

Розвиток галузей промисловості став можливим завдяки потужній електроенергетиці, яка базується на місцевому вугіллі і газі. В межах Луганського промислового вузла працює велика теплоелектростанція потужністю 2400 тис. кВт. Вона постачає електроенергію підприємствам промисловості, транспорту та всім іншим галузям.

За останнє десятиріччя відбувся спад у розвитку промислового виробництва на підприємствах вузла, що призвело до занепаду провідних базових галузей - вугільної і машинобудівної. Причиною спаду промислового виробництва є несвоєчасне поновлення основних виробничих фондів, відсутність деяких видів сировини і залежність спеціалізованих підприємств від поставок з інших регіонів.

Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол об'єднує промислові об'єкти Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного та менших за кількістю жителів міських поселень. Профільними галузями промислового вузла є виробництво хімічної промисловості на базі переробки місцевих ресурсів - газових довгополу м'яких сортів вугілля, кухонної солі, а також довізної нафти. Сировинні ресурси вузла є базовою стадією гірничохімічного циклу, який охоплює виробництво соди, анілінових барвників, азотної кислоти, синтетичного волокна. Крім хімії спеціалізацію вузла визначають також скляна і машинобудівна галузі. Галуззю міжрайонного значення виступає скляна промисловість Лисичанська (більше половини випуску віконного скла України).

У формуванні Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла важливу роль відіграла вугільна промисловість (11 шахт). Поступово на базі вугільної виникли підприємства хімічної промисловості та машинобудування.

Найбільшим заводом є Рубіжанський хімічний комбінат. Розвивається хімія органічного синтезу, яку представляє Лисичанський завод гумотехнічних виробів. Тут же розміщений один з найбільших нафтопереробних заводів держави та содовий завод.

Важливим центром великої хімії є Сєверодонецьк. Основна продукція провідного підприємства міста - виробничого об'єднання "Азот" - азотні добрива, а також деякі інші продукти органічного синтезу (капролактам, поліетилен тощо). У Рубіжному розміщене наукове виробниче об'єднання, що випускає анілінові (кубові) барвники.

Машинобудування Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла представлено Сєвєродонецьким науково-виробничим об'єднанням "Імпульс", яке спеціалізується на випуску обчислювальної техніки. Скляна промисловість спеціалізується на випуску технічного скла - дзеркального, для автомобілів, вагонів, телевізорів. У Рубіжному розміщений потужний завод силікатної цегли. На території промислового вузла діє Лисичанська теплова електростанція потужністю понад 2 млн кВт, яка працює на мазуті і природному газі.

Стаханово-Алчевський промисловий вузол об'єднує підприємства Стаханова, Алчевська, Первомайська, Брянки та навколишніх міських поселень. Галузями спеціалізації вузла виступають вугільна промисловість, чорна металургія і машинобудування. Головними центрами вугільної промисловості є Первомайськ, Брянка, Горське. Чорна металургія представлена Алмазнянським металургійним заводом повного циклу, Алчевським металургійним заводом феросплавів. Розвивається у промисловому вузлі хімія органічного синтезу. Найбільше підприємство хімічної промисловості- завод технічного вуглецю. Діють також коксохімічний та сажовий заводи.

Машинобудування спеціалізується на виробництві бурового устаткування і зварних металоконструкцій. Найбільше підприємство галузі - Стаханівський вагонобудівний завод.

Галузі легкої і харчової промисловості розвинуті слабо, тому продукти харчування і товари легкої промисловості сюди завозяться з інших міст Донбасу.

Екологічні проблеми Стаханово-Алчевського промислового вузла - це дефіцит води, забруднення атмосфери, проблема стоку забруднених шахтних вод, а також нагромадження відвалів гірничих порід.

Красно луцький, Свердловсько-Ровеньківський і Красно-донський промислові вузли спеціалізуються на видобутку вугілля. Підприємства вугільної промисловості розміщені в межах території міст Красний Луч, Антрацит, Свердловськ, Ровеньки, Краснодон.

В основі Краснолуцького промислового вузла лежать два промислових міста: Антрацит І Красний Луч. Вони спеціалізуються на видобутку кам'яного вугілля - антрацитів, яке вважається за якісними характеристиками одним з найкращих у світі. Крім вугільної промисловості, тут розвивається машинобудування і металообробка. Особлива роль належить Краснолуцькому заводу, що спеціалізується на виробництві устаткування для вугільної промисловості. Розвинені легка і харчова галузі у м. Красний Луч і Антрацит (швейна фабрика, трикотажне підприємство, шкіряно-галантерейний завод, хлібокомбінати).

Сучасні межі Свердловсько-Ровенківського промислового вузла охоплюють поселення Дзержинськ, Кленовий, Михайлівна, Новодар'ївка, Пролетарський. Вони спеціалізуються на видобутку вугілля, а тому весь комплекс проблем економічного і соціально розвитку поселень пов'язаний з розвитком вугільної промисловості. У Свердловську розвивається машинобудування і металообробка, у Ровеньках - меблева і легка промисловості.

В основі Краснодонського промислового вузла лежить промисловість міст Краснодона і Молодогвардійська. У Краснодоні і приміських поселеннях працюють 12 шахті 10 промислових підприємств, у тому числі завод автозапасних частин, три збагачувальні фабрики, завод "Буддеталь", хлібокомбінат, м'ясокомбінат, молокозавод. Формування промислового вузла відбувається на основі вугільної промисловості. На його території зосереджені великі запаси коксівного вугілля. Однак робота деяких шахт збиткова, тому їх необхідно реконструювати або закривати. Для того щоб закрити шахти, слід вирішити такі складні соціальні проблеми: працевлаштування шахтарів, створення нових робочих місць, розгортання системи перекваліфікації та ін.