Розділ «2.12.2. Внутрішня торгівля в системі соціального комплексу України»

По регіонах України існують суттєві відмінності у розмірах товарообороту на одну особу. Максимальні відмінності між значеннями цього показника становлять 4,6 раза. Особливо низький товарооборот у розрахунку на одну особу спостерігається в Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій, Луганській областях. Сприятлива ситуація склалась лише на сході нашої держави в Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Донецькій та Львівській областях. Решта регіонів України мають недостатній рівень розвитку внутрішньої торгівлі.

З огляду на окреслені вище тенденції в сучасній територіальній структурі внутрішньої торгівлі України доцільно виділити чотири регіональні угруповання (рис. 2.9).

Регіони з високим рівнем розвитку внутрішньої торгівлі (Київська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Львівська і Закарпатська області). Коефіцієнт концентрації товарообороту в них змінюється від 1 до 2. Це переважно території з високим рівнем урбанізації, розвитком промислового виробництва (Львівщина, Придніпров'я) і соціального комплексу (Київська, Харківська області), в яких знаходиться 29,3 % всіх торговельних підприємств України та сконцентровано понад 30 % їх роздрібного товарообороту. Вони мають специфічну структуру зайнятості населення і високий рівень доходів, що також позитивно впливає на показники розвитку торговельної діяльності. Закарпатська область потрапила до цієї групи через близькість до західного кордону України, розвиток багатосторонніх економічних відносин зі східноєвропейськими державами, а також через високий потенціал рекреаційної сфери.

Регіони із середнім рівнем розвитку внутрішньої торгівлі (Донецька, Полтавська, Сумська, Одеська, Волинська і Чернівецька області) отримали такі показники завдяки впливу цілої низки факторів. Насамперед у Донецькій області спостерігається високий рівень урбанізації, який доповнюється значним потенціалом промислового комплексу. У Полтавській та Сумській областях, окрім високого рівня індустріального розвитку, має місце значна концентрація населення, особливо навколо обласних центрів.

Це суттєво вплинуло на зростання показників роздрібного товарообороту. Одеська, Чернівецька і Волинська області мають підвищені показники розвитку внутрішньої торгівлі через набли-

Рис. 2.9. Внутрішня торгівля України

ження до кордонів України, морських і річкових транспортних шляхів, а також через розвиток рекреаційної діяльності, туризму і відпочинку.

У регіонах із низьким рівнем розвитку внутрішньої торгівлі (Рівненська, Чернігівська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська області й Автономна Республіка Крим) останнім часом особливо стрімко проходили процеси скорочення роздрібного товарообороту та кількості торговельних підприємств. Ці зміни торкнулись навіть потужного торговельного комплексу АР Крим, багатої на різноманітні рекреаційні заклади. Переважно це відбулось за рахунок масового скорочення стаціонарних підприємств торгівлі, розвитку вуличної і пересувної форм, які в переважній більшості офіційно не зареєстровані. Миколаївська і Херсонська області потрапили до цієї групи через недостатній розвиток господарського комплексу, скорочення закладів відпочинку, низькі доходи населення. Чернігівська і Рівненська області належать до депресивних територій з низьким рівнем урбанізації, переважним розвитком аграрного сектору та значними показниками природного скорочення населення. Все це істотно знизило їх торговельний потенціал.

Мінімальними показниками розвитку внутрішньої торгівлі в Україні відрізняються Луганська, Івано-Франківська, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька та Тернопільська області. Крім перших двох регіонів, до останньої групи входять переважно аграрні області, в яких спостерігається найвища частка сільського населення, низька промислова освоєність території і найнижчий рівень доходів. Скорочення кількості закладів торгівлі і громадського харчування, а також обсягів роздрібного товарообороту набуло в цих областях максимального рівня.

Отже, в Україні останнім часом сформувалось три полюси зростання торговельного потенціалу - Київський, Донецький та Львівський, які охоплюють своїм впливом переважну більшість території держави.

Вплив столичного полюсу зростання поширюється на території північних і центральних областей України. Донецький вузол поширює свій вплив на східні регіони, а Львівський - на західні. Однак останній з них є малопотужним і відіграє переважно місцеве значення. Території південних областей України не мають свого яскраво вираженого полюса зростання. Частково його функції може взяти на себе Одеса, однак її потенціал ніяк не виявляється на тлі загальних низьких показників причорноморських регіонів.

У найближчому майбутньому зростатиме значення Київського і Донецького полюсів зростання, які охоплюватимуть своїм впливом основну частину території України. їх розвиток призведе до подальшого зростання територіального потенціалу роздрібного товарообороту Дніпропетровської, Полтавської, Харківської областей, Київського Придніпров'я та Поділля.

Вкрай важливим завданням державного регулювання розміщення торговельних об'єктів є необхідність підвищення загального рівня торговельного обслуговування в малих містах та сільській місцевості на основі поступового відновлення та розвитку стаціонарних закладів торгівлі, створення оптових підприємств, що працюватимуть безпосередньо із товаровиробниками. До основних методів реалізації цих заходів слід віднести зниження обсягів оподаткування стаціонарних торговельних підприємств у сільській місцевості, зменшення ставок орендної плати та плати за користування комунальними послугами й електроенергією, покращання загальних показників розвитку інженерно-інфраструктурного облаштування території. Крім того, механізм державного регулювання має забезпечити створення сприятливих умов (надання пільг при реєстрації, сертифікації, ліцензуванні, оподаткуванні тощо) для подальшого залучення до торговельної сфери сільської місцевості додаткових недержавних джерел фінансування та комерційного капіталу на взаємовигідних умовах.

Великі і середні міста потребують максимального наближення підприємств торгівлі товарами повсякденного та постійного попиту до споживача, створення достатніх товарних запасів відповідно до рангу поселення чи людності міста, підвищення вартісної, асортиментної і нормативної доступності стаціонарних закладів. Регіони з низькими показниками розвитку роздрібної торгівлі потребують державної підтримки в напрямі створення сприятливих фінансових, організаційно-управлінських та комерційно-підприємницьких умов для широкого залучення приватного капіталу, розширення асортименту продукції та підвищення товарообігу.

Запровадження цих заходів допоможе у формуванні збалансованої комплексно-пропорційної територіальної структури внутрішньої торгівлі України, яка сприятиме повному та всесторонньому забезпеченню потреб населення у торговельному обслуговуванні. Вона стане основою для подальшого перебігу трансформаційних процесів у вітчизняній економіці та розвитку ринкових відносин.