Розділ «1.6. Методи наукового аналізу господарства економічних районів»

Поняття "рівень комплексності" господарства економічних районів характеризує глибину переробки сировини і напівфабрикатів у готовий продукт з метою досягнення максимального економічного ефекту. Визначення рівня комплексності допомагає встановити, в якому технологічному й економічному стані перебуває виробництво промислової продукції в окремих галузях і промислових комплексах, яка величина затрат суспільно корисної праці на випуск виробів підприємствами. Рівень комплексності залежить значною мірою від завершеності виробничих циклів і переробки всіх відходів на стадіях виробничого процесу. Підвищення рівня комплексності супроводжується зростанням частки обробних галузей, які спеціалізуються на виробництві засобів виробництва і предметів споживання.

Для визначення рівня комплексності використовується коефіцієнт, який розраховується як відношення обсягу продукції добувних галузей до обсягу продукції обробних підприємств у грошовому вираженні. Тобто необхідно знайти співвідношення затраченої суспільної праці на сировину і завершений на виробництві продукт від початкової і до кінцевої стадії виробничого процесу. Отже, чим більша кратність величини затрат на обробку до величини затрат на сировину, тим вищий ступінь, або рівень комплексності, тим ефективніше використовується сировина, що надходить на переробку.

Для визначення коефіцієнта рівня комплексності застосовується формула

де К - коефіцієнт рівня комплексності; Т - зарплата; Ф - амортизація; ін. - інші затрати; С - сировина; П - комплектуючі (напівфабрикати).

У загальному вигляді ця формула відображає відношення затрат на обробку до затрат на сировину і напівфабрикати (табл. 1.4).

Приклад

Таблиця 1.4. Розрахунок рівня комплексності галузей промисловості в економічному районі

З наведених розрахунків видно, що найвищий рівень комплексності має перша галузь (2,3), а найнижчий - третя (0,4).

Аналогічно можна визначити рівень комплексності будь-якого господарського вузла чи району. Після цього проводять групування районів і вузлів за рівнем комплексності. Порівнюючи вартість затрат на сировину і напівфабрикати з вартістю затрат на їх обробку в різних районах і вузлах, можна визначити, які з них мають високий, середній та низький рівень комплексності. При цьому за базовий приймається рівень комплексності господарства в Україні.

Окрім одиничних методів дослідження господарства економічних районів, які спрямовані на визначення конкретних часткових показників їх розвитку і розміщення, є синтетичні методи. Вони передбачають комплексний аналіз взаємопов'язаного впливу окремих елементів господарства економічних районів, що дає можливість оцінити їх інтегральний вплив на ефективність господарювання та процеси життєдіяльності людей. Від попередньо розкритих методів вони відрізняються цілісністю підходу та комплексним урахуванням всієї різноманітності передумов і факторів.

У суспільно-географічних дослідженнях досить гостро постає питання комплексної оцінки впливу факторів розвитку і функціонування господарства економічних районів. Вирішення цих питань можливе за допомогою методу факторного аналізу, за яким множина часткових показників зводиться до декількох найсуттєвіших факторів, а також встановлюється рівень їх навантаженості. Метою факторного аналізу є представлення величини - елемента матриці стандартизованих вихідних даних у вигляді лінійної комбінації деяких гіпотетичних змінних:

де Zt. - значення і-го показника в /-му промисловому районі, отримане в результаті перетворення вихідних даних; alk - навантаження загальних факторів на і-й показник; ut - навантаження характеристик факторів на і-й показник; рк. - значення фактора для ;'-го промислового району.

Слід зазначити, що особливістю факторного аналізу є розподіл факторів на загальні, тобто такі, що містять декілька високих навантажень показників, і характерні, що містять по одному навантаженню. Такий підхід дає достовірні результати, однак через складність розрахунків застосовується переважно на ЕОМ (пакет програм Statistica 6.0 (©StatSoft, Inc., 1984-2001)).

Для інтегральної оцінки впливу факторів також використовується метод кластерного аналізу. Його математичний апарат досить складний і входить до стандартного набору програм Statistica 6.0 (© StatSoft, Inc., 1984-2001). За допомогою кластерного аналізу можна виділити групи (кластери) економічних районів, подібних за характером та інтенсивністю розвитку суспільно-географічних факторів, процесів і явищ. Таке групування дає можливість провести типізацію і районування промислових районів.

До системних методів дослідження господарства економічних районів також відносять метод побудови нейромереж Кохоннена та гравітаційної моделі поля потенціалів. Ці методи дозволяють встановити характер та інтенсивність вияву синергетичних емерджентних властивостей економічних районів на основі нелінійних залежностей між окремими елементами цілісної системи (нейромереж Кохоннена), а також на основі визначення гравітаційного поля тяжіння периферійних поселень до ядра системи (метод потенціалів). їх аналіз та суспільно-географічна інтерпретація досить складні, тому не будемо їх детально аналізувати.

Невід'ємною складовою економічного обґрунтування розвитку господарства економічних районів є економічне оцінювання території. Методика оцінювання розміщення виробництва на території країни та економічних регіонів передбачає два аспекти: - галузевий і територіальний. Вони реалізуються у схемах розміщення господарства економічних районів, що поділяються на загальні, галузеві і регіональні. Загальні схеми розробляються з метою виявлення стратегічних напрямів у регіональній економіці країни; галузеві - з метою аналізу ефективності розміщення окремих галузей господарства; регіональні для прогнозування розвитку господарства економічних районів у межах промислових і сільськогосподарських зон, територіально-виробничих комплексів, а також адміністративних областей, районів і міських поселень. Останні представлені особливим напрямом, що отримав назву районне планування.

Схеми районних планувань передбачають оцінювання території за низкою ознак, що враховуються при визначенні ефективності будівництва і функціонування об'єктів у межах адміністративних одиниць та міських поселень. Проводиться функціональне зонування території, виділяються ядра тяжіння (основні центри господарської діяльності) та зони безпосереднього тяжіння навколо центрів. На території великих і середніх міст зонування виконується за функціональними ознаками (виділяється адміністративно-діловий центр, промислово-транспортна зона, сельбищна та рекреаційна зони). Функціональне зонування території дає можливість виявити майданчики і цілі ділянки для промислового і житлового будівництва, для сільського господарства та організації масового відпочинку працівників. Після проведення функціонального зонування території аналізуються такі блоки: природні умови і ресурси, населення і трудові ресурси. Головна увага приділяється оцінюванню природно-ресурсного потенціалу та аналізу демографічної ситуації. На основі такого оцінювання можна зробити економічний аналіз території, що передбачає визначення напрямів спеціалізації виробництва, передбачення можливостей для розвитку кооперації концентрації, комбінування, розширення виробничої і соціальної інфраструктури.

За результатами природно-ресурсного й економічного аналізів виконується інтегральне оцінювання території. Воно передбачає обґрунтування оптимального варіанта використання території для розвитку і розміщення виробництва та сфери послуг у конкретний час і на перспективний період (напрями використання природних і трудових ресурсів, доцільність розміщення виробництв, визначення обсягів виробництва, прогноз соціально-економічного розвитку регіону). Інтегральне оцінювання території є науковою основою для розробки конкретних рішень щодо її використання. В умовах ринкових відносин такі розробки не мають директивного характеру, але вони використовуються регіональними органами влади з метою вдосконалення управління територією.