Розділ «5.5. ПОШИРЕННЯ БУДДИЗМУ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В БУДДИЗМІ»

Праджняпараміта сутри — канонічні тексти, що розповідають про вищу позамежну мудрість, досконале розуміння, що переводить на інший берег існування—у нірвану. їхня відмінна риса полягає в тому, що текст сутри не просто викладає релігійну доктрину, а прагне породити у людині особливий, вищий стан свідомості, стан безпосереднього переживання, бачення реальності, якою вона є, — порожньою, незаповненою ані матеріальними речами, ані ідеальними думками, а тому тотожною нірвані. Ось найвідоміший зразок такого тексту: "... якщо якась людина протягом незліченних кальп заповнить світи сьома скарбами і піднесе їх у дар, і якщо добрий син або добра дочка, які відчули прагнення стати бодхисатвою, витягнуть з цієї сутри хоча б одну гатху в чотири вірші, завчать її, прочитають, вивчать і докладно проповідуватимуть її іншим людям, то щастя, знайдене ними, перевершить щастя, знайдене від попереднього дару"*42.

*42: {Алмазная Праджня-Парамита Сутра // Избр. сутры китайского буддизма.— Спб., 2000.— С. 66.}

Найвідоміші Сутри Безмежної Мудрості — Діамантовасутра, Лотосова сутра, Сутра Намиста, Махапаринірвана сутра ("Учення про великий перехід до нірвани").

Махаяна розглядає Будду не як конкретну особистість, а як уособлення вищого начала — абсолютної мудрості, абсолютної досконалості тощо, і припускає можливість спасіння не тільки для ченців, а й для мирян. Це стає можливим завдяки трьом віронавчальним і культовим моментам:

• ученню про тотожність нірвани й сансари;

• ученню про бодхисатв;

• ученню про майбутній прихід Майтреї.

Відповідно до першого положення махаяни, між нірваною і сан-сарою немає ні просторових, ні тимчасових кордонів. Індивід, що крутиться, немов білка у колесі сансари, колесі перероджень, одночасно перебуває й у нірвані, однак через "затьмареність" його свідомості ілюзією "Я" і матеріальності світу вона залишається для нього недоступною. Проте слід зробити рішучий крок, очистити свою свідомість, і ти опиняєшся там, де тобі належить бути. Але навіть для того, щоб цей крок зробити, не потрібно прикладати надзвичайних зусиль.

Адже наступне положення махаони — вчення про бодхисатв припускає, що досягнення нірвани, в принципі, відкрите кожній людині, здійснюється не стільки особистими праведними зусиллями, скільки за активної допомоги Й підтримки бодхисатв. Так, один з учнів Будди досяг просвітлення одразу ж після того, як побачив зів’ялу квітку в руці Вчителя. Тому від своїх прихильників махаяна вимагає дотримання тільки найпростіших моральних заповідей і так званої "клятви бодхисатви" втому, що людина, яка впритул наблизиться до нірвани, буде залишатися в звичайному світі, щоб допомагати йти "восьмеричним шляхом" іншим:"... Я клянуся захищати всіх відчуваючих істоти ніколи не залишати їх. Мої слова—щира правда, в них немає брехні. Чому? Тому що я став просвітленим для того, щоб звільнити всі відчуваючі істоти; я прагну до неперевершеного Шляху не заради себе"*43. Свою благородну місію бодхисатва мусив виконувати доти, доки, як говорять буддисти, не "буде врятована остання травинка".

*43: {Сутра Ожерелья 23, 513// Всемирное Писание. Сравнительная антология священных текстов,— М., 1995.— С. 349.}

Махаяна пояснює простим віруючим, що велика кількість людей залишається в сансарі і, переживаючи безліч перероджень, виявляються прямими родичами один одному, внаслідок чого доля будь-якої людини не може залишити нікого байдужим.

В основі вчення про Майтрею лежать уявлення про циклічне функціонування нашого Всесвіту, що доповнюють і розширюють картину трьох світів у тхераваді. Кожний з нескінченної кількості світів, з яких складається Всесвіт, розвивається за законами циклу. Один цикл — кальпа ("махакальпа", "велика кальпа") триває близько 4 млрд років. Кінець одного циклу означає тільки початок іншого. Не кожна кальпа відзначена появою Будд — бувають і такі, коли вони не народжуються зовсім. Наша ж кальпа воістину "буддоносна" —в ній повинно з’явитися 1008 Будд, по одному на кожні п’ять тисяч років. У циклі виділяються кілька періодів — "малих кальп", або просто кальп, у кожній з яких з’являються п’ять Будд. На початку кожного циклу світ буває досконалим, а люди практично безсмертними. Однак поступово світ занурюється в пітьму неуцтва і гріха. У результаті на зміну практичному безсмертю приходить життя, тривалість якого все більше скорочується (з 80 тис. до 80 років). Ми живемо в еру четвертого Будди кальпи — Будди Шак’ямуні. Початок її обчислюється з моменту його переходу в нірвану. Через п’ять тисяч років після відходу Просвітленого до нірвани з’явиться останній, п’ятий Будда—Будда Майтрея, чий прихід зійдеться з воцарінням на Землі справедливого правителя, що буде означати повне й остаточне спасіння людей. Тому, наприклад, офіційні бірманські газети на Новий рік обов’язково нагадують про те, скільки років пройшло з початку ери Гаутами і скільки залишилося до її закінчення.

Махаяна — це "північний буддизм", оскільки вона має поширення в країнах, розташованих на північний схід від його прабатьківщини — у Кореї, Китаї, Японії, Непалі.

Третій напрямок у буддизмі

Третій напрямок у буддизмі — ваджраяна, або тантричний буддизм. Саме слово "ваджра", від якого походить назва цього напрямку, спочатку означало удар блискавки бога Індри; пізніше воно стало вживатися в переносному значенні особливої субстанції, якій властиві яскравість, прозорість і незруйновність діаманта. Тому ваджраяна часто перекладається як "діамантова (алмазна) колісниця". Разом з тим, наставники ваджраяни завжди підкреслювали, що цей шлях є дуже небезпечним, подібним прямому сходженню до вершини гори по канату, натягнутому над всіма гірськими ущелинами і проваллями. Найменша похибка на цьому шляху призведе невдалого йогина до безумства або народження в особливому "пеклі". Запорукою успіху є прихильність ідеалу бодхисатви і прагнення досягти цього стану, щоб швидше отримати здатність врятовувати живих істот від страждань сансарн. Якщо ж йогин вступає на шлях діамантової колісниці заради власного успіху, в гонитві за магічними силами і могутністю, його кінцева поразка і духовна деградація невідворотні.

Цей напрямок зародився в Індії на початку І тисячоріччя н.е. Через свою таємничість він майже не досліджений. Можливо, що джерела цього вчення сховані в глибині історії Індії в ритуальних традиціях індійської сільської громади, пов’язаних з магічним збільшенням родючості. Але якщо тантрична практика сходить до примітивних вірувань, то філософія Тантри являє собою одне з відгалужень буддійської філософії.

Філософію Тантри, що виникла в середині І тисячоріччя н.е., можна охарактеризувати як різновид махаяни, огорнутий містичним і магічним туманом. Вона робить наголос на дуалістичне, чоловіче і жіноче начало, що лежить в основі Всесвіту. Два основних різновиди тантризму розрізняються як раз тим, якому началу вони віддають перевагу: тантризм "лівоїруки", власне ваджраяна, — жіночому, тантризм "правої руки" — чоловічому.

Один з найвідоміших пізньотантричних творів (X—XI ст.) — Калачакра-тонтра (букв. Колесо Часу). Вчення, що в ній міститься, за традицією приписуване Будді, набуло особливо широкої популярності у тибетському буддизмі (ламаїзмі), про який йтиметься нижче.

У Кал ачакрі основоположник першої з великих світових релігій ідентифікується з Адибуддою (санскр. споконвічний, первинний Будда). Адибудда з’єднується з богинею Калі, у результаті чого виділяє особливу енергію, що породжує все нові й нові союзи страшних жіночих божеств із їхніми не менш страшними чоловіками. Останні розглядаються як модифікації самого Адибудди, їм при п псується ще більша могутність, ніж небесним будцам, а також жорстокий кровожерний характер.

У світі немає нічого постійного, немає нічого матеріального, тому що все відбувається завдяки божественній силі Адибудди. Цей Всесвіт описується (загалом його опис збігається з описом тхеравади) за образом і подобою людини: рух зірок і планет пов’язаний з подихом людини, розміри і пропорції людського тіла відбивають структуру Універсуму тощо. Один оберт колеса часу відповідає черговому переродженню людини.