Розділ «Іудейське богослужіння»

2—талит (молитовне покривало з китицями);

3—тфилини на чолі та на лівій

руці;

4— цицит (китиці).

Засновник хасидизму Ізраїль Бешт (скорочення імені Баал Щем Toe, букв, "той, хто має добре ім’я", 1700— 1760) проповідував, що рабинська вченість не потрібна, що треба прагнути до безпосереднього спілкування з Богом, яке здобувається в молитовній розмові. Проста людина, яка справами втілює релігійний Закон у життя, беззастережно вища за тих, хто все життя присвячує вивченню свя ідейних текстів. Але відповідно до вчення хасидів спілкування з Богом доступне не кожній людині, а лише особливим праведникам — цади-кам. У сучасному Ізраїлі, де військова повинність обов’язкова навіть для дівчат, хасиди не служать в армії, щоб не порушити заповідь "Не вбивай!".

Прикметним відгалуженням іудаїзму є караїмство. Караїмство (караїм означає "читець", "той, хто читає") — єврейська секта, що виникла в Іраку в VIII ст. н.е. Найприкметніші риси караїмів такі:

• Вони визнають тільки закон Мойсея (Тору, п’ять книг Старого Заповіту). Будь-які подальші тлумачення не мають для них жодного авторитету.

• На відміну від іудеїв-рабиністів, які керуються переданням і Талмудом, караїми віддають перевагу звертанню до закону Мойсея без посередників.

Крім П’ятикнижжя Мойсея, до числа найбільш шанованих книг в цій секті належали твори Анана бен Давида (засновника секти), а також праці з каббали, астрології та інших окультних наук.

У результаті караїми швидко почали дотримуватися ритуалу, разюче відмінного від ритуалу інших євреїв. Наприклад, вони відповідно до Тори не використовували в суботу ніякого вогню і весь день проводили в темряві, не виходили в суботу нікуди з будинку, крім синагоги, тощо. Вони були проти навіть медичного лікування, опираючись на слова книги Виходу: "Я Господь, цілитель твій" (Вих. 15:26).

У перші століття свого існування караїми успішно залучали прибічників. Однак починаючи з X ст. чисельність громади караїмів уже не збільшувалася. У різний час центр караїмського руху розташовувався в Ізраїлі, Іспанії, Візантії, Єгипті. У пізньому середньовіччі великі караїмські громади виникли в Литві і в Криму. У Росії в XIX ст. караїми були офіційно визнані особливою конфесією, на них не поширювалося дискримінаційне антисемітське законодавство. Це буквально врятувало тисячі караїмів у роки Другої світової війни. Фашисти звернулися до трьох знаменитих єврейських вчених з запитанням, чи слід вважати караїмів етнічними євреями. Всі троє вчених збрехали, заявивши про неєврейське походження караїмів. Сьогодні в світі налічується приблизно 10 тис. караїмів, більшість з яких живе в Ізраїлі. Керують ними їхні власні рабини. Найбільш організовані караїмські спільноти на теренах СНД живуть в Литві, де вони визнані "традиційною релігією".