Розділ «4. НОВІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ Й ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ»

Наука Розуму — сучасний синтетичний ідейний рух. Прагне в рамках свого релігійно-філософського вчення переплавити ідеї гностицизму, теософії, метафізики, індуїзму, окультизму, об'єднавши східну містику і Біблію. "Наука Розуму" претендує на абсолютну істину, гармонійність законів науки, філософських поглядів та одкровень релігії відповідно до людських потреб і його прагнень. Засновник течії американський лікар-психотерапевт Ернст Холмс (1887—1960) сформулював основні положення філософії "Науки Розуму" в книгах "Творчий розум і успіх" (1919) та "Наука Розуму" (1926), що вважаються своєрідною біблією названого руху.

У вченні явно звучать східні мотиви єдності всіх релігій, в яких перебуває одна істина, одна дійсність. Бог для Холмса безособистістний, Ісус Христос — лише людина, Дух Святий — жіночий аспект божественної Трійці. Людина, в якій людське поступається перед божественним, згідно з вченням Холмса, сама стає Христом. Філософія життя течії базується на ідеї, що негативне мислення продукує негативний досвід, а позитивні думки формують позитивну діяльність. Громади першої Церкви науки розуму зареєстровано в США в 1927 р., вони швидко завойовують популярність серед американців. Згодом рух поширився в усьому світі. Нині він налічує близько 25 млн. своїх послідовників. У 1991 р. створено Міжнародний альянс нового мислення, до якого входить Київський центр "Науки Розуму", що розпочав свою діяльність цього ж року. Сильні громади церкви діють в Донецьку, Криму.

Християнська наука — релігійний рух. Виник у минулому столітті в Америці з ініціативи Мері Енн Морс Бейкер (1821—1910), котра в основу свого вчення поклала принцип духовного зцілення без звернення до медикаментозних методів лікування. Використовуючи систему психічного зцілення лікаря Фінеаса Куімбі, М.Бейкер видала кілька книг (в тому числі "Наука і здоров'я" та "Ключ до Писання"), в яких дає, на її думку, єдино правильне тлумачення Біблії. Одержані засновницею нової церкви Божі одкровення сприймаються її прихильниками на рівні біблійних, а сама М.Бейкер постає для її послідовників наступницею Христа. Нині церква налічує приблизно півмільйона членів, об'єднаних у 3000 конгрегацій по всьому світі. В Україні цей рух лише набирає обертів, залучаючи до своїх лав немало представників технічної та наукової інтелігенції.

Крім зазначених течій, є група віруючих в Україні, яку важко ідентифікувати з жодною з них. Мова йде про сатаністів — прихильників обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу або Люциферу). Сатаністів не можна вважати виключно модерновим явищем, оскільки вони відомі давно. Як культ сатанізм прийшов із стародавнього Іраку і набув особливого поширення в Європі в середні віки. Нині під сатанізмом ми розуміємо різновид напіврелігійного руху, заснованого Е.О.Кроулі на рубежі XIX і XX століть і реанімованого в 60-х роках в Америці. За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністи дуже різноманітні. Найвідоміша сатанинська група — родина Менсона, найорганізованіша — Церква Сатани Е.Лавея (США). У кінці 70-х років в Росії, а на початку 80-х — в Україні сатанізм заявив про себе як організована в кілька громад релігійна течія, віросповідні догмати й культові дії котрої, будучи своєрідним антиподом християнства, побудовано на його дзеркальному відображенні.

Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію навпаки, проводять так звані чорні меси з використанням чорних свічок, перекинутих розп'ять, проклять, ритуальних жертвоприношень тощо. Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистістні пріоритети, перевагу над всіма, культ сили. Нечисельні прихильники Сатани є й в Україні, яких умовно можна поділити на теоретиків ("ідейних одинаків") та практиків (груповиків). Другі організаційно слабо об'єднані й діють як молодіжні екстремістські або трешофільні чи хардроківські угруповання, чиї світоглядні пристрасті є віковим зацікавленням і з часом переростаються її представниками.

Наведена панорама нетрадиційної релігійності та її аналіз дають підстави спрогнозувати можливі явища й процеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Тенденція до розширення кордонів поліконфесійності на релігійній карті України має незворотний характер. Протягом ближчих років релігійний інноваційний процес (релігієтворення) буде тривати з неоднаковою інтенсивністю.

Від модернових релігійних утворень можна чекати активного пошуку форм взаємовідносин з державою, громадськістю, традиційними церквами. Більшість неорелігій, щоб зберегтися й функціонувати в сучасних умовах, змушені будуть вписуватися в конкретну соціально-економічну, політичну та ідеологічну ситуацію, пристосовуючися до вимог часу.

Непросто складатимуться стосунки неорелігій з державою, що пояснюється неусталеністю в Україні державної політики щодо нових релігій і церков. Оскільки багато місцевих владних структур не дотримуються чинного законодавства, то це штовхає окремі релігійні громади на порушення законів, спричиняє непорозуміння з органами влади, які зволікають з реєстрацією їх, з дозволом на будівництво культових споруд тощо. Сьогодні нетрадиційні релігії виборюють право на існування. Ця тенденція, певно, збережеться й надалі, якщо не закон, а особисті чи політико-прагматичні чинники будуть визначати долю тієї чи іншої громади. На нашу думку, роль держави в цих справах має обмежитися контролем за дотриманням релігійними громадами Конституції України, Закону про релігійні організації, положень міжнародних документів про свободу совісті. Держава своєю активною просвітницько-інформативною й соціально-психологічною діяльністю покликана утверджувати рівність усіх релігій перед законом, призупиняючи в законному порядку функціонування тих течій, які порушують його, шкодять здоров'ю людини та інтересам гуманного суспільства. Не директивно, а природно слід визначитися в тому, чи існуватиме далі той чи інший релігійний новотвір, чи приживеться він, як сконтактує з нашими традиціями і ментальністю, чи стане складовою духовного життя України.

З інтенсифікацією релігійного життя нововведення, котрі привносять неорелігії в нашу ментальність, можуть сприяти поляризації громадської думки. Виникатимуть, з одного боку, організації на зразок "Порятунку", що активно борються з "псев-докультами" , "деструктивними сектами", з іншого — такі об'єднання, як клуб "Відкритий світ", що залучає до співробітництва й консолідації всі нетрадиційні способи мислення.

В інтересах самих релігійних громад важливим є враховування наслідків діяльності екстремістських угруповань, коригування припливу до них людей випадкових, психічно хворих, прагматичних, по суті безрелігійних, щоб уникнути в майбутньому проявів релігійного фанатизму, екстремізму, зменшити зовнішню конфліктність і внутрішні суперечності.

Будучи по суті своїй наднаціональними, позадержавними, більшість модернових релігійних рухів спробують поєднати універсальність своїх віровчень з включенням у державотворчий процес в Україні, а це викличе до життя нові форми суспільно-релігійних відносин, трансформацію вже наявних і появу нових неорелігій.

Контрольні завдання і запитання

1. Визначте сучасні тенденції в неоязичництві.

2. Який зміст і форми має християнська не традиційність?

3. Визначте особливості неоорієнталійських течій і рухів.

4. Охарактеризуйте особливості синтетичних релігій.

5. Розкрийте особливості сучасних саєнтологічнихрухів.

6. Які є езотеричні об'єднання і течії.

|

Теми рефератів