Розділ «4. НОВІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ Й ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ»

Нітірен — одна з найпоширеніших у світі сучасних шкіл японського буддизму (поряд із дзен). Названо її так за ім'ям засновника, відомого в Японії вчителя Лотосової сутри, бодхісатви Нітірена (1222—1282). Ця школа представлена в Японії, Росії, Україні, в інших країнах монахами ордену Ніппондзан Мьоходзі, який з'явився в 1917 р. з ініціативи діяча японського буддизму XX ст. Нітідацу Фудзії (1885—1985). Орден характеризують пацифістські погляди і діяльність. З кінця 80 — початку 90-х років завдяки буддистському монаху з Японії Терасаві Дзюнсею буддийські громади цієї школи з'явилися в Києві, Донецьку, Харкові, в інших містах України. Вони проводять активну миротворчу діяльність, антивоєнні акції, марші миру тощо.

АУМ Сінрікьо або Вчення істини АУМ — пробуддистська секта, заснована в Японії в 1987 р. духовним вчителем-махаяністом, практикуючим йогом Сьоко Асахарою. Він видав більше десятка книг, виклавши в них своє вчення, яке вважає синтезом світових релігій — буддизму, індуїзму, гімалайської йоги, даосизму, християнства. АУМ пропонує себе як науково обгрунтовану релігію, що використовує досягнення багатьох сучасних наук.

Вчення базується на П'яти Стовпах віри, за якими визнаються Великий Гуру, котрий пізнав істину і досяг звільнення й просвітлення, і здатний вести за собою своїх учнів, необхідність розробленої несуперечливої віросповідної доктрини і системи дійсних духовних практик, шляхом яких вже йшли попередники, продемонструвавши позитивний досвід, обов'язковість ініціації — особливих способів передачі цього досвіду і таємних знань спадкоємцям. Для позбавлення стресів, здобуття душевної стабільності, вирішення проблем здоров'я, розвитку природних задатків, поліпшення пам'яті, виконання бажань, підвищення енергетичного і духовного рівня, врешті-решт для досягнення просвітлення віруючих АУМ вчить перебувати в чотирьох "великих невимірних станах душі": у святій любові до всіх живих істот; у святому співстражданні до душ, далеких від істин; у святій похвалі тим, хто на шляху духовного розвитку; у святій байдужості до проявів доброї чи поганої карми. Оголошене спасіння людей, досягнення ними щастя, звільнення від страждань як кінцевої мети організації бачиться через кінець світу (1997 р.) і самовдосконалення кожного на шляху самана (ченця). Самани об'єднуються в налівпотаємні, із суворою внутрішньою дисципліною групи, які складають ядро секти. Послідовників АУМ налічується близько 35 тис. в Японії, Німеччині, СІЛА, Росії, Шрі-Ланці та в ін. країнах, де діє близько 25 так званих тренувальних храмів. У них відбувається навчання філософії вчителя, проводяться технічні види практики, медитація, практичне накопичення заслуг (як правило, у формі жертвувань), ініціації тощо. Громади займаються просвітницькою, благодійницькою, культурницькою, оздоровчою діяльністю. Послідовники АУМ Сінрікьо появилися в 1992 р. і в Росії. Після масових газових диверсій секти в Японії її центри в Москві було закрито. Нечисленні послідовники АУМ є і в Україні. Вони організаційно слабо об'єднані, офіційно не зареєстровані, але практикують вчення АУМ, якось прагнучи дистанціюватися від японського і московського центрів. У жовтні 1995 р. токійський суд після тривалого розгляду діяльності АУМ виніс рішення про розпуск названої секти в Японії.

3. Синтетичні релігії. У своїх догматах, у культі ці релігії спираються на множинні традиції, однак не просто еклектично поєднують їх, а створюють свої власні вчення, систему обрядових дійств, сильну церковну організацію, претендуючи на статус надрелігії. Синкретичні релігійні новоутворення характеризує розвинутий культ лідера, авторитет власних віросповідних джерел, ідея богообраності їхніх послідовників. До цієї групи неорелігій належать Велике Біле братство, Церква об'єднання або уніфікації, деякою мірою Всесвітня віра ба гаї.

Велике Біле Братство (ВББ) започаткувало свою діяльність у Києві в 1990 р. Засновником і керівником цієї течії став фахівець у галузі кібернетики Юрій Кривоногов. Церква має ще одну назву — ЮСМАЛОС, яка розшифровується так: ЮС — Юоан Свамі (сам Ю.Кривоногов), МА — Марія Деві (його дружина М.Цвигун), ЛОС — Логос (Ісус Христос). Під такою назвою в 1993 р. ВББ друкувало свою газету (вийшло кілька номерів). Нова течія проголосила себе надрелігією, епохальною релігією прийдешнього. Основні свої ідеї Біле Братство запозичило із різних віровчень (із стародавньої ведичної релігії, буддизму, крішнаїзму, християнства, теософії та ін.), об'єднавши і зміцнивши їх сучасною науковою термінологією. Наше суспільство зображалося виключно сатанинським, позначене "числом звіра" — 666, якому апокаліптично передрікався кінець світу (мав відбутися, за розрахунками Ю.Кривоногова, в листопаді 1993 р. з епіцентром у м. Києві). Марія Цвигун була проголошена Богом Живим Марією Деві Христос, тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі своєї матері. Ю.Кривоногов при цьому став вважатися Юоаном Свамі, тобто втіленням Іоанна Богослова. Інші проповідники церкви дістали ймення біблійних пророків та новозаповітних апостолів (Даниїла, Іллі, Петра, Павла, Якова та ін.).

Завдяки активній місіонерській діяльності проповідників ВББ рух кількісно зростав надто швидко, особливо за рахунок молоді: учнів, студентів, які кидали своє навчання, сім'ї, займалися проповідництвом, поширенням літератури тощо. Громади ВББ виникали в різних регіонах України і поза її межами (Росія, Білорусь). Активних членів у братстві налічувалося близько 2 тис. Коли діяльність Білого братства стала набирати відверто антисуспільного спрямування, її припинили правоохоронні органи. Було розпочато слідство, за матеріалами якого в Києві в 1994—1995 роках відбувся суд. Керівників братства засуджено на різні строки ув'язнення. Та діяльність ВББ на тому не припинилась, а після відбуття покарання його лідерами дещо активізувалася.

Церква об'єднання, або Церква уніфікації — одна з найпоширеніших новітніх релігійних течій, в якій поєднано риси східних релігій і християнства з переважанням другого, з різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником Церкви є Сан Мюн Мун. У 1954 р. ним було засновано Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства. У 1960 р. Сан Мун переїздить до США, де розгортає активну релігійну діяльність. Основні положення Церкви об'єднання викладено в творах Муна, головними з яких є "Пояснення Принципу" (1957) і "Тлумачення Принципу" (1966). У них, по суті, заперечуються вихідні засади традиційного християнства, зокрема божественна природа Ісуса Христа, пропонується своє прочитання Святого Письма. Мун та його дружина Хак Джа Хан Мун вважаються "Істиними Батьками", третіми Адамом і Євою, які за дорученням Бога створили досконалу сім'ю, що є джерелом спасіння для всіх інших сімей. Ті члени церкви, котрі бажають одружитися, мають пройти через відповідний шлюбний обряд. Тільки з благословення (так званий блесінг) самого Муна підбираються шлюбні пари. Масовим колективним вінчанням надається великого значення (у серпні 1995 р. в Сеулі Мун дав благословіння на сімейне життя 360 тис. парам).

У Церкві об'єднання діє строга регламентація взаємин, чітке підпорядкування її членів керівництву. Велика увага приділяється роботі з кадрами. На "семінарах з лідерства" провадиться кваліфікована підготовка лекторів, проповідників з використанням даних сучасної науки й техніки. Для вчених, діячів культури церква організовує симпозіуми, конференції, фестивалі. Під її егідою діють міжнародні організації: Федерація жінок за мир в усьому світі, Академія професорів "За мир в усьому світі", Міжнародний релігійний фонд тощо. Церква підтримує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів. Церква об'єднання — швидко зростаюча релігійна течія, її прихильники є нині в 160 країнах світу, в тому числі в Росії, Бал тії, Україні, де рух виник ще в 70-х роках, але як масова організація він відомий тут лише з 1991 р. Громади церкви, правда, не зареєстровані, є в Києві, Харкові, Донецьку та в інших містах.

Всесвітня віра багаї — нова для України релігія. Виникла в Персії всередині минулого століття на основі розвитку одного з модернізованих ісламських напрямів — бабізму. Її засновник — Мірза Хосейн Алі (1817—1892), відомий під ім'ям Баха-Улла (Слава Божа) в 1863 р. проголосив світу про свою божественну місію — об'єднати людство на основі єдиної релігії. На відміну від християнства, квінтесенцією якого є любов, у багаїзмі основним принципом визнано ідею єдності: єдності Бога, єдності релігії, єдності людства. Заповідями цієї релігії стали визнання рівних прав, можливостей і привілеїв чоловіків та жінок, необхідності обов'язкової освіти, знищення крайнощів бідності й багатства, заборона рабства, аскетизму, чернецтва, вживання алкоголю, наркотиків. Багаїсти дотримуються припису одношлюбності й подружньої вірності, невтручання в політику, поваги до свого уряду, піднесення будь-якої праці до рівня служіння іншим як богослужіння тощо. Багаї визнають усі релігії, всіх вчителів людства, посланих йому Богом, розуміючи їхнє вчення як необхідні етапи розкриття духовної істини. Для багаїв Баха-Улла — останній за часом з явлених вчителів. Віросповідним джерелом є Писання засновника релігії. Перші багаї за межами країни виникнення появилися в Америці (1896), у Канаді (1897), в Англії та Франції (1898), у Німеччині (1906), в Австрії (1919), в Південній Америці (40-ві роки), в Африці (60-ті роки). Відомо, що в кінці XIX ст. громада багаїв діяла в Ашгабаді, з їхнім вченням був знайомий Л.Толстой. Основними поширювачами віри (так званими піонерами) стали американці та іранці, які не займалися місіонерством чи пропагандою вчення. Піонери просто інформують людей про наявність таких поглядів, не нав'язують їх, поважаючи право людини на остаточний вибір. У багаїв немає інституту священиків. Общиною керує місцева Рада дев'яти (Духовні збори), на рівні країни — Національні Духовні збори, у загальнолюдському масштабі — Всесвітній Дім справедливості. Демократичні вибори забезпечують представництво всіх націй, народів, рас і станів у верховному органі віри багаї. На сьогодні багаї живуть у 214 країнах, загальна чисельність їх — більше 5 млн. Громади віри багаї є і в Україні (9), де вони займаються культовою, просвітницькою, культурницькою та іншою діяльністю.

4. Езотеричні об'єднання — це, як правило, позавіросповідні містичні течії, що виникли на межі XIX—XX ст. (теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика тощо) у формі опозиції офіційній ідеології традиційних релігій. Увібравши в себе езотеричні традиції різних епох, вчення сучасних езотериків включили в себе віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Всі засновники езотеричних течій переконані, що тільки вони дають надзвичайно глибокі позитивні знання про світ, приховані від "непосвячених".

Теософія (богомудрість, богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами. Теософія базується на суб'єктивному містичному досвіді, внаслідок якого людина отримує одкровення Боже, викладаючи його у певну систему поглядів. Найбільш відомим сьогодні теософом була Олена Блаватська, родом з України. Вона заснувала у 1875 р. Всесвітнє теософське товариство і запропонувала власне розуміння теософії у своїй багатотомній праці "Таємна доктрина". Сформульована авторкою специфічна езотерична (таємна) система претендує на універсальну релігію, яка є синтезом різних релігійних доктрин (езотеричного буддизму, тибетського ламаїзму, індійського містицизму, каббали. єгипетської і грецької міфології, спіритуалізму, масонства тощо), що прагне розкрити тотожність таємного змісту всіх релігійних символів. Спираючись на вчення Парацельса, Бьоме, Сен-Мартена, Сведенборга, В.Соловйова, котрий вважав теософію вищим синтезом пізнання (раціонального, емпіричного знання з містикою), О.Блаватська детально схематизує космогонічні й антропологічні процеси, подаючи еволюцію Всесвіту, людства відповідно до східних езотеричних традицій, які постулюють існування семичденної ієрархії "планів" (рівнів). Вважається, що вчення Блаватської стало кардинальною концепцією, яка лежить в основі теоретичних концепцій переважної більшості течій "Нью-ейджа". Сьогодні послідовники О.Блаватської є в багатьох країнах. Діє Теософське товариство і в Україні. В 1995 році при Київському коледжі ім. Муравйова-Апостола відкрито 2,5-річну школу теософії.

Братство Грааля — міжнародний рух, що виник у Німеччині в 1928 р. на основі явленого людству одкровення Св. Грааля, яке отримав Абд-ру-шин (Оскар Ернст Бернхарт (1875—1914). Оприлюднивши одкровення у своїй книзі "У світлі істини", Абд-ру-шин запропонував своє релігійне розуміння світобудови, місця і призначення в ній людини. Перебуваючи у найвищому і найчистішому джерелі істини й духовності - в кришталевому палаці, Св. Грааль через Абд-ру-шина пояснює людству різницю між Сином Божим і сином людським, причини духовної смерті, спосіб входження в стан апокаліпсису, характер жіночого й чоловічого начал і їхню роль у творінні, різницю між первісним і вторинним творінням, між божественним, духовним і сутнісним, дари, дані людству тощо. Метою руху є поширення істинного знання, розвиток самосвідомості, особистої відповідальності особи, одухотворення всіх здібностей людини. Організаційно Братство Грааля почалося із зареєстрованого в 1932 р. в Берліні Натурфілософського союзу послідовників Грааля. Він поступово поширювався й в інших європейських країнах. Особливого розвитку рух набрав з 1950 р. - із часу утворення Міжнародного фонду одкровення Грааля, який займається друком і розповсюдженням творів Абд-ру-шина, пов'язаних з його ім'ям книжок, а також перекладом їх іншими мовами. У наш час Братство Грааля має свої круги (філії) в більшості європейських країн, у США, Канаді, Австралії, Бразилії, Нігерії, Заїрі, налічуючи 9 тис. своїх дійсних членів, в тому числі лише в Німеччині — більше 2300 осіб. В Україні фонд Грааля діє в Одесі, Києві, Сімферополі, Дніпропетровську, Севастополі. Штаб-квартира Братства Грааля, очолюваного родиною Бернхартів, розташована в Штутгарті.

5. Неоязичництво (рідновіровство) в Україні представлено багатьма течіями ("Рідна Віра", РУНВіра, "Ладовіра", "Ягновіра", орантійці тощо). Вони об'єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Якщо одні з них організаційно оформлені, мають певну структуру, то інші обмежилися лише обгрунтуванням свого вчення — специфічного язичницького бачення світу, Бога, людини. Неоязичницькі громади є не тільки в Україні, а й в інших країнах, де компактно проживають українці. Деякі з неоязичників зберегли вірність пантеїзму, інші — на основі певної модернізації витокового українського язичництва сповідують монотеїзм. Сучасне відродження язичництва тільки підтверджує, що прадавня "віра батьків" не була абсолютно втрачена з прийняттям християнства, а так асимілювалася ним, що навіть М.Грушевський назвав її "народним християнством". Рідновірство сприймає насамперед частина національно орієнтованої інтелігенції, котра вбачає в християнстві чужу для України релігію, а процес відродження язичництва розглядає як домінанту відродження українства. Перетворення рідновірсь-ких течій на масове релігійне явище є поки що проблематичним.

Рідна віра — самостійний напрям в українському неоязичництві. Його започаткував у 1934 році професор Володимир Шаян — піонер рідновіровського відроджувального руху. Вивчаючи етнічну (язичницьку) релігію українців, яку вони сповідували перед прийняттям християнства і деякі елементи якої добре збереглися в так званому двовір'ї. В. Шаян у своїй книзі "Віра Предків Наших" пропонує повернутися до батьківської традиції, до коренів української духовності.

Осередком "Рідної віри" українців мав стати Орден Бога Сонця, головним лицарем котрого вважається сам засновник течії. Максимально зберігаючи прадавню українську обрядовість, "Рідна віра" спрямовує своє вчення на вдосконалення людської особистості, піднесення її національної самосвідомості. Рідновіри, як правило, виконують автентичні язичницькі молитви і співи. Найпотужнішою закордонною громадою є рідновіри при святині Дажбожій у Гамільтоні (Канада). Є кілька десятків громад сповідників "Рідної віри" в Україні, зокрема в Києві, Харкові, Чернігові, Миколаєві, Львові, Одесі та в інших містах і селах. Діяльність Київської громади українських язичників "Православ'я" базується на книгах "Волховик" (виклад віровчення) та "Правослов: молитви до рідних богів", а також на обрядовому календарі "Коло Свароже".

РУНВіра (Рідна українська національна віра) — одна з форм сучасної релігійності українців. Засновник РУН Віри — Лев Силенко (народився 1923 р.), українець, емігрував до Америки. Він вважається посланим від самого Бога учителем і пророком, який, реформуючи політеїстичну дохристиянську віру, запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ. Українці, як і інші народи, згідно з цим вченням, мають своє розуміння Бога, явленого їм під ім'ям Дажбога. Це дає можливість поновлювати і вдосконалювати силу свого власного єства. Дажбог (Датель буття) — це свідомість світу, вічна енергія несвідомого й свідомого буття, свята правда. Основні положення РУНВіри викладено в "святому писанні" течії — "Мага Вірі" й катехізисі "Повчання. Пісні. Молитви". Основна культова споруда РУНВіри — собор святої Матері України — стоїть поблизу Нью-Йорка в Спрінг Глені (США). Рунвісти не визнають зображення Дажбога, оскільки він — Святий Дух, Воля, Правда, Любов, Милосердя. В РУНВірі є обряди вінчання, освячення дитини, поховання, свої специфічні молитви і свята. Громади (станиці) рунвістів є в Америці, Канаді, Австралії, Англії та в ін. країнах, де проживають українці. Послідовники РУНВіри в Україні об'єднані в 42 громадах.

Собор рідної віри — одна з течій українського язичництва, що виникла 1994 р. на Вінничині. Послідовники Собору вважають своїми ідейними попередниками В. Шаяна, М. Шкавритка, Л.Силенка, С.Кокряцького, кожний з яких зробив помітний внесок у творення основ "Рідної віри", але не зміг повністю здійснити неосяжність історичного завдання з її відродження. їхні праці, взаємодоповнюючи одна одну, в сукупності утворюють цілісне вчення, поєднати і поширити яке покликаний Собор рідної віри. Така його місія зумовлена тим, що Поділля є серцем України, оскільки саме тут найдовше, аж до 1620 р., Болохівські князі боронили рідну віру. На березі річки Бог (Буг) була головна святиня скіфів — Ексамній (Божа дорога). На Поділлі віднайдено збруцького Святовита, найдавніший символ Дажбога — Тризуб. Послідовники цієї течії відзначаються толерантністю щодо інших рідновіров-ських громад.

Ладовіра — неоязичницька течія, ідейно оформлена в публікаціях О.Шокала та Ю. Шилова, зокрема в журналі "Український Світ" (видається з 1992 р.). В основі ладовірського вчення лежить концепція українського світу як духовно-природної та геоетнічної цілісності. Організаційно л а довіри не об'єднані, частина з них — незалежні, інша — відвідують яку-небудь неоязичницьку громаду.

6. Сайєнтологічні (наукологічні) рухи — одна з форм нетрадиційної релігійності. Сайєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку й релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного західного індустріального суспільства. Більшість таких в Україні рухів (Діанетика — Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука тощо) мають іноземне походження, але знаходять усе більше послідовників у нашій країні.

Діанетика або сайєнтологія, наукологія заснована Л.Роном Хаббардом (1912—1986) — відставним військовим, відомим письменником-фантастом. У 1950 р. він видає в Америці книжку "Діанетика: сучасна наука розумового здоров'я", яка є нині однією з найпопулярніших у світі. її видано вже 14 млн. примірників 12 мовами різних народів світу, в тому числі і російською. В 1954 р. в Каліфорнії зареєстровано Церкву наукології, яка нині поширена в багатьох країнах і має більше 6 млн. своїх прихильників. Вчення Хаббарда побудовано на поєднанні новітнього буддизму, інших світових релігій, фантастики, науково-технічних досягнень, практики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових термінів (тетан — істота-дух, яка періодично вселяється в якусь життєву форму, вічно перевтілюючись; інграм — накопичений протягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися, та ін). Діанетика пропонує технологію виявлення інграма, очищення від нього, контроль з боку науколога за життям і звільненням від циклів перевтілень. Завдяки цій технології людина отримує владу над собою, здійснює контроль над матерією, енергією, часом і простором. Метою запропонованого Хаббардом вчення визнається досягнення внутрішнього спокою, мудрості, міцного здоров'я й найвищої душевної досконалості. Саме це приваблює прихильників діанетики і в Україні, які поки що організаційно чітко не визначилися.