Самосвідомість у її розвинених формах виявляється в численних і різноманітних властивостях особистості. Деякі уявлення про ці властивості дає нам аналіз лексики рідної мови. Так, наприклад, у тлумачних словниках В. Даля, Д. Ушакова та Інших наводиться до сотні термінів, які розкривають окремі сторони і властивості людського "само" або "Я".
Деякі з них, такі як "самовідчуття", "само спостережливість", "самооцінка", "самоаналіз", "самокритичність", пов'язані, головним чином, з пізнавальною діяльністю людини. Вони вказують на її здатність відчувати себе, спостерігати за собою, оцінювати себе, аналізувати, мислити себе, критично ставитися до себе тощо. Інші з цих властивостей, такі як "стриманість", "витримка", "самовладання", "самодисципліна", "самодіяльність", "самоконтроль", "самовиховання" І т. д., пов'язані, головним чином, з вольовою діяльністю людини. У них виявляється здатність людини володіти собою, здатність до саморегуляції, здатність керувати своєю поведінкою і діяльністю.
І, нарешті, треті властивості, такі як "самопочуття", "самоповага", "почуття відповідальності", "обов'язку", "самолюбство", "честолюбство", "почуття сорому", "власної гідності", "совісті" тощо, пов'язані, головним чином, з емоціональною стороною психічної діяльності людини. У них знаходять свій вияв ставлення людини до суспільних подій і явищ, до інших людей, до самої себе.
Самосвідомість особистості має не тільки позитивні, але й негативні форми свого прояву. Вони виявляються в не умінні людей розбиратися у своїх фізичних і психічних станах, правильно оцінювати свої здібності, контролювати вчинки і дії, критично ставитися до себе, у нездатності стримувати себе, володіти собою, займатися саморегуляцією поведінки.
У житті ми часто зустрічаємося з людьми, які, виявившись неспроможними розібратися в інших людях, не враховують у своєму спілкуванні з ними їх особливих, головних властивостей, вступають у конфлікт. Часто такі люди не здатні оцінити й самих себе. Вони то переоцінюють, то недооцінюють себе.
Спостерігаючи за поведінкою людей, ми зустрічалися з виявами як критичного, так і некритичного ставлення до себе, з відповідальним ставленням до справи і з безвідповідальністю, із скромністю та зазнайством, хвалькуватістю тощо.
Усі ці як позитивні, так і негативні форми прояву самосвідомості особистості виникають і розвиваються не самі по собі. Вони породжуються умовами життя особистості, умовами ЇЇ навчання і виховання. Формування самосвідомості особистості, її позитивних і негативних якостей залежить від того, як конкретно складаються умови ЇЇ життя, взаємини з оточуючими, від тієї чи іншої участі особистості у житті колективу, від місця, яке вона посідає у цьому житті, участі ЇЇ у трудовій діяльності, від багатства знань і рівня культури і т. д.
Найважливіша роль у формуванні якостей самосвідомості належить навчанню й вихованню, у процесі яких особистість, пізнаючи інших людей і їхнє ставлення один до одного, тим самим пізнає і саму себе, ті чи інші якості в собі. Важливу роль при цьому відіграють і такі форми суспільного впливу, як театр, радіо, кіно, телебачення тощо - все те, що сприяє пізнанню людиною інших людей, а через них і самої себе.
Шляхи самопізнання особистості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості“ на сторінці 2. Приємного читання.
