Уява як засіб саморегуляції поведінки

Загальна психологія: Хрестоматія

- Не буду я більше курити...

Отже, за допомогою казки досягнуто того, чого не можна було добитися за допомогою найлогічніших доводів. <...>

Як бачимо, фантастичні, казкові образи слід використовувати у виховному процесі. У необхідності цього переконують художня література, приклади з життя, педагогічний досвід.

Ігри, уявні ситуації можна залучити на допомогу під час навчальної діяльності дітей. <...>

Багато молодших школярів в процес приготування уроків самостійно вводять елементи фи. Останні мають різноманітний характер, як пише відомий методист М. І. Волокітіна, і залежать від фантазії та досвіду учнів. Так, два першокласники, улюбленою грою яких у вільний час була гра в "солдатики", під час приготування уроків вигравали або програвати в кількості "живої сили" для наступних боїв. Виявляється, кожна погано написана літера у домашньому завданні означала "загибель" одного солдата. Після виконання роботи втрати сумлінно підраховувались товаришами, і відповідна кількість "війська" виключалась з гри на сьогоднішній день.

Ігри, які придумують діти, мають не лише розважальний характер. За допомогою уявити учні самі себе дисциплінують. Отже, уява - якість дуже цінна. Сучасна науково-технічна революція ще більше підвищує її значення. Адже без фантазії, без розвитку уяви підростаючої особистості неможливо навчити її творчо користуватися тією величезною кількістю знань, які пропонує їй, зокрема, сучасна шкільна програма.

Дитинство - найбільш сприятливий період для розвитку уяви. Спілкуючись з дорослими, діти привласнюють соціальний досвід людства за допомогою її. Так, граючись, вони беруть собі ту чи іншу роль, яка, по суті, є наслідуванням певної соціальної поведінки дорослих, і відтворюють цю роль до найменших деталей. Отже, спілкування з дорослими, які задовольняють найголовніші первинні потреби дитини, справляє надзвичайно великий вплив також на розвиток духовних потреб підростаючої особистості і, зокрема, на розвиток її потреби "привласнювати" за допомогою уяви високі моральні якості людей, їхні достоїнства, вміння, способи спілкування та трудові навички. Це знаходить свій прояв не тільки в тому, що діти відтворюють в іграх стосунки та способи поведінки відомих їм людей, але й в тому, що вони наділяють людськими якостями неживі предмети та явища, тобто одушевляють природу. Як в процесі привласнення соціального досвіду та наслідування його в своїй поведінці, так і в процесі переносу його на неживу природу відбувається розвиток пізнавальних можливостей дитини, тобто, на перших ступенях розвитку підростаючої особистості уява виступає як могутній засіб пізнання навколишнього світу.

Розвиток уяви є необхідною складовою саморегуляції поведінки дитини. Вона допомагає дітям "будувати" свої відносини як з ровесниками, так і дорослими, часто компенсує втрачену ними емоційну рівновагу, виступає як засіб само заохочення та самодисципліни. За допомогою фантазії дитина іноді перемагає свою соромливість, боягузтво, нерішучість.

В уяві вона тамує болі та драми свого життя. Відчуваючи потребу 8 допомозі дорослого, в його піклуванні та авторитеті, діти нерідко звеличують батьків, наділяють їх найкращими людськими якостями, приписують їм благородні вчинки, як по відношенню до них самих, так і по відношенню до інших людей. Не маючи близького друга, діти створюють образи уявних друзів, наділяють привабливими рисами тварин, птахів, комах.

Великі можливості уяви розкриваються в процесі виховних та педагогічних впливів на дітей. Там, де безсилою буває логіка, допомагає уява, гра, вчасно запропонована педагогом.

Уява активізує процес навчання дітей, робить його більш привабливим для них, значно підвищує їх вольову активність. В процесі пізнання навколишньої дійсності вона виступає як важливий емоційний чинник, що викликає інтерес до невідомого.

Уявні мотиви, до яких вдаються діти, пояснюючи свою поведінку, свідчать, наскільки важливо для них - бути гідними суспільно визнаних авторитетів. Так, за допомогою цих мотивів діти роблять вагомішими власні бажання, прагнення, компенсують свої помилки, маскують незнання.

Часто справжні егоїстичні бажання приховуються за допомогою уявних, які, як правило, санкціонуються авторитетними для дітей особами з близького оточення. Інколи, знаючи, що "не хочу" може образити батька чи матір, дитина видумує "об'єктивну причину", більш-менш прийнятну для дорослих.

Керівництво дитячою уявою є одним з найефективніших засобів виховання гуманних почуттів дитини. Так, ототожнюючи себе в уяві з улюбленим героєм, діти страждають разом з ним, коли він зазнає поразки, і торжествують-коли він перемагає зло. Активізуючи уяву дитини, можна навчити ЇЇ відмовитися від чогось привабливого на користь іншої людини, вчасно стримати себе, відчути, біпь та переживання когось.

З різних причин діти створюють уявні ситуації, придумують фантастичні оповідання, досягають дивовижних успіхів. В цих результатах діяльності фантазії діти виявляють самих себе, свої потреби, прагнення, інтереси. Тому вивчення продуктів дитячої творчості є одним із дійових засобів вивчення тенденцій розвитку її автора. Справжня любов до дитини завжди спирається не тільки на знання того, якою вона є сьогодні, але й зазирає разом з дитячими мріями в її завтрашній день. В цьому сила виховання, його мудрість і його вміння проектувати гармонійно розвинену, духовно багату людину <...>.

Балацька Л. К. Уява в житті дитини. - К.: "Знання", 1974 - 46с.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Уява як засіб саморегуляції поведінки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки
  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей