- Не буду я більше курити...
Отже, за допомогою казки досягнуто того, чого не можна було добитися за допомогою найлогічніших доводів. <...>
Як бачимо, фантастичні, казкові образи слід використовувати у виховному процесі. У необхідності цього переконують художня література, приклади з життя, педагогічний досвід.
Ігри, уявні ситуації можна залучити на допомогу під час навчальної діяльності дітей. <...>
Багато молодших школярів в процес приготування уроків самостійно вводять елементи фи. Останні мають різноманітний характер, як пише відомий методист М. І. Волокітіна, і залежать від фантазії та досвіду учнів. Так, два першокласники, улюбленою грою яких у вільний час була гра в "солдатики", під час приготування уроків вигравали або програвати в кількості "живої сили" для наступних боїв. Виявляється, кожна погано написана літера у домашньому завданні означала "загибель" одного солдата. Після виконання роботи втрати сумлінно підраховувались товаришами, і відповідна кількість "війська" виключалась з гри на сьогоднішній день.
Ігри, які придумують діти, мають не лише розважальний характер. За допомогою уявити учні самі себе дисциплінують. Отже, уява - якість дуже цінна. Сучасна науково-технічна революція ще більше підвищує її значення. Адже без фантазії, без розвитку уяви підростаючої особистості неможливо навчити її творчо користуватися тією величезною кількістю знань, які пропонує їй, зокрема, сучасна шкільна програма.
Дитинство - найбільш сприятливий період для розвитку уяви. Спілкуючись з дорослими, діти привласнюють соціальний досвід людства за допомогою її. Так, граючись, вони беруть собі ту чи іншу роль, яка, по суті, є наслідуванням певної соціальної поведінки дорослих, і відтворюють цю роль до найменших деталей. Отже, спілкування з дорослими, які задовольняють найголовніші первинні потреби дитини, справляє надзвичайно великий вплив також на розвиток духовних потреб підростаючої особистості і, зокрема, на розвиток її потреби "привласнювати" за допомогою уяви високі моральні якості людей, їхні достоїнства, вміння, способи спілкування та трудові навички. Це знаходить свій прояв не тільки в тому, що діти відтворюють в іграх стосунки та способи поведінки відомих їм людей, але й в тому, що вони наділяють людськими якостями неживі предмети та явища, тобто одушевляють природу. Як в процесі привласнення соціального досвіду та наслідування його в своїй поведінці, так і в процесі переносу його на неживу природу відбувається розвиток пізнавальних можливостей дитини, тобто, на перших ступенях розвитку підростаючої особистості уява виступає як могутній засіб пізнання навколишнього світу.
Розвиток уяви є необхідною складовою саморегуляції поведінки дитини. Вона допомагає дітям "будувати" свої відносини як з ровесниками, так і дорослими, часто компенсує втрачену ними емоційну рівновагу, виступає як засіб само заохочення та самодисципліни. За допомогою фантазії дитина іноді перемагає свою соромливість, боягузтво, нерішучість.
В уяві вона тамує болі та драми свого життя. Відчуваючи потребу 8 допомозі дорослого, в його піклуванні та авторитеті, діти нерідко звеличують батьків, наділяють їх найкращими людськими якостями, приписують їм благородні вчинки, як по відношенню до них самих, так і по відношенню до інших людей. Не маючи близького друга, діти створюють образи уявних друзів, наділяють привабливими рисами тварин, птахів, комах.
Великі можливості уяви розкриваються в процесі виховних та педагогічних впливів на дітей. Там, де безсилою буває логіка, допомагає уява, гра, вчасно запропонована педагогом.
Уява активізує процес навчання дітей, робить його більш привабливим для них, значно підвищує їх вольову активність. В процесі пізнання навколишньої дійсності вона виступає як важливий емоційний чинник, що викликає інтерес до невідомого.
Уявні мотиви, до яких вдаються діти, пояснюючи свою поведінку, свідчать, наскільки важливо для них - бути гідними суспільно визнаних авторитетів. Так, за допомогою цих мотивів діти роблять вагомішими власні бажання, прагнення, компенсують свої помилки, маскують незнання.
Часто справжні егоїстичні бажання приховуються за допомогою уявних, які, як правило, санкціонуються авторитетними для дітей особами з близького оточення. Інколи, знаючи, що "не хочу" може образити батька чи матір, дитина видумує "об'єктивну причину", більш-менш прийнятну для дорослих.
Керівництво дитячою уявою є одним з найефективніших засобів виховання гуманних почуттів дитини. Так, ототожнюючи себе в уяві з улюбленим героєм, діти страждають разом з ним, коли він зазнає поразки, і торжествують-коли він перемагає зло. Активізуючи уяву дитини, можна навчити ЇЇ відмовитися від чогось привабливого на користь іншої людини, вчасно стримати себе, відчути, біпь та переживання когось.
З різних причин діти створюють уявні ситуації, придумують фантастичні оповідання, досягають дивовижних успіхів. В цих результатах діяльності фантазії діти виявляють самих себе, свої потреби, прагнення, інтереси. Тому вивчення продуктів дитячої творчості є одним із дійових засобів вивчення тенденцій розвитку її автора. Справжня любов до дитини завжди спирається не тільки на знання того, якою вона є сьогодні, але й зазирає разом з дитячими мріями в її завтрашній день. В цьому сила виховання, його мудрість і його вміння проектувати гармонійно розвинену, духовно багату людину <...>.
Балацька Л. К. Уява в житті дитини. - К.: "Знання", 1974 - 46с.
А. В. Брушлинский. Воображение и познание
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Уява як засіб саморегуляції поведінки“ на сторінці 2. Приємного читання.
