Спостереження показують, що часом дошкільники і молодші школярі, граючись на самоті, уявляють себе в різних ролях. Ось, трирічний Антон мчить на "мотоциклі", згодом на "Волзі". Потім він підходить до бабуні і робить рухи рукою, ніби фотографує її. Як з'ясувалось далі, хлопчик вирішив, що бабуня - відома кіноартистка і він веде зйомки нового фільму. Так протягом дуже короткого часу хлопчик встиг "зробити" кілька різних справ. <...>
Дошкільники в процесі гри охоче замінюють один предмет іншим. Паличка - уявлюваний кінь, який вірно служив і служить хлоп'ятам всіх часів і народів. Вона має неоціненні переваги перед іграшковим конем. На першій можна мчати в різних напрямках, на другому - далеко не поїдеш. За якою аналогією вибирає малюк замінник, важко сказати. Тут буває близька і віддалена схожість, а іноді й ніякої.
Усе раніше сказане заперечує поширену думку, нібито лише на п'ятому році життя намічається перехід від діяльності, яка потребує зовнішньої опори, до самостійної внутрішньої, пов'язаної із зростанням цілеспрямованості і довільності уяви.
Привласнюючи суспільний досвід, дитина за допомогою уяви переносить одержані знання в нові умови.
У цьому виявляється прагнення підростаючої особистості пояснити невідоме через відоме. Отже, уява включається у розумові дії. Усі діти в ранньому дошкільному І молодшому шкільному віці мають тенденцію поводитись з предметами так, ніби вони мають людські риси та якості. Дитячі іграшки переважно є копіями живих істот. Проекція людських відносин на іграшковий світ - головний зміст гри. Тому в дитячих фантазіях відбивається і рівень пізнання дитиною навколишнього світу, і його соціальна суть. Це дуже добре відбив у своїх спостереженнях за дитячою грою К. Д. Ушинський. Він писав: "У однієї дівчинки лялька миє, куховарить, шиє і прасує, у другої - пишається на дивані, приймає гостей, поспішає в театр чи на раут, у третьої - б'є людей, заводить собі копилку, перелічує гроші. Нам траплялося бачити хлопчиків у яких пряничні чоловічки одержували чини і брали хабарі. Тож не думайте, що все це минеться безслідно з періодом гри, загине разом з розбитими ляльками І поламаними барабанщиками; цілком імовірно, що з цього зав'язуються згодом асоціації уявлень, і плетениці цих асоціацій, які з часом, якщо який-небудь сильний, пристрасний напрям почуття та думки не розірве і не переборе їх на новий лад, зв'яжуться в одну обширну сітку, яка визначить характер і напрям людини".
Відомо, що діти часто приписують стихійним явищам природи людські якості, почуття, навіть наміри. В цьому виявляється активність дитячої уяви як засобу пізнання. Адже одухотворяючи природу, діти за допомогою аналогій намагаються розкрити невідомі їм причинно-наслідкові зв'язки, що Існують між предметами та явищами.
Інколи, завдяки далеким аналогіям, які проводять діти, між явищами І фантазіями, здавалося б, немає ніяких зв'язків. Тому дехто з психологів вважає, що уява, на відміну від мислення, алогічна. Насправді ж дитяча уява має свою логіку, яка часто суперечить об'єктивній логіці з причини обмеженого досвіду дитини. Проте навіть в таких випадках дитячі фантазії є першою сходинкою на звивистих стежках пізнання.
Казковими прийомами, що ґрунтуються на антропоморфізмі, тобто на одухотворенні дитиною речей та явищ, легше здійснювати виховний вплив на неї. Ігрові елементи, які неодмінно включають фантазію, перевтілення, завжди захоплюють дитину.
Часто ігрові ситуації вводяться дорослими для активізації інтелектуальної та емоційно-вольової сфер дитини. Так, проведені психологами досліди показали, що діти запам'ятовували набагато більше назв різких предметів, коли їм пропонували гру "в магазин", де вигравав той, хто був найменш забудькуватим покупцем. Або, наприклад, діти могли простояти "на посту", вважаючи себе вартовими важливих державних об'єктів, дуже довго, у той час як просто наказ дорослого не давав бажаних результатів.
Кожна праця краще виконується, коли людині допомагає уява, мрія. Звичайно, легко мріяти, уявляючи себе знаменитою артисткою на сцені, і набагато трудніше фантазувати, перучи білизну чи прополюючи грядки. Важливо зробити цікавою працю буденну, а інколи і нудну. <...>
За допомогою уяви не лише діти, а й ми, дорослі, переносимо на Інших людей, на природу наші переживання, почуття, розуміючи кожного по-своєму, виходячи з своїх почуттів, принципів, свого світосприймання, тобто суб'єктивно.
Так звані помилки в людях бувають саме тоді, коли ми комусь приписуємо бажані нам самим погляди, риси, почуття. Якщо потім виявляється, що все це людині не притаманне, ми починаємо ображатись на неї. Так може виникнути конфлікт.
У житті мають місце І протилежні факти, коли люди "міряють" всіх, як то кажуть на "свій аршин", уявляють і оцінюють іншого за образом і подобою своєю.
Привласнення і перенесення досвіду, почуттів - процеси взаємопов'язані І становлять суперечливу єдність. Ними треба вміло керувати при вихованні дитини, використовуючи їх як дійові способи пізнання нею навколишньої дійсності.
Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Уява“ на сторінці 2. Приємного читання.
