Уява

Загальна психологія: Хрестоматія

Спостереження показують, що часом дошкільники і молодші школярі, граючись на самоті, уявляють себе в різних ролях. Ось, трирічний Антон мчить на "мотоциклі", згодом на "Волзі". Потім він підходить до бабуні і робить рухи рукою, ніби фотографує її. Як з'ясувалось далі, хлопчик вирішив, що бабуня - відома кіноартистка і він веде зйомки нового фільму. Так протягом дуже короткого часу хлопчик встиг "зробити" кілька різних справ. <...>

Дошкільники в процесі гри охоче замінюють один предмет іншим. Паличка - уявлюваний кінь, який вірно служив і служить хлоп'ятам всіх часів і народів. Вона має неоціненні переваги перед іграшковим конем. На першій можна мчати в різних напрямках, на другому - далеко не поїдеш. За якою аналогією вибирає малюк замінник, важко сказати. Тут буває близька і віддалена схожість, а іноді й ніякої.

Усе раніше сказане заперечує поширену думку, нібито лише на п'ятому році життя намічається перехід від діяльності, яка потребує зовнішньої опори, до самостійної внутрішньої, пов'язаної із зростанням цілеспрямованості і довільності уяви.

Привласнюючи суспільний досвід, дитина за допомогою уяви переносить одержані знання в нові умови.

У цьому виявляється прагнення підростаючої особистості пояснити невідоме через відоме. Отже, уява включається у розумові дії. Усі діти в ранньому дошкільному І молодшому шкільному віці мають тенденцію поводитись з предметами так, ніби вони мають людські риси та якості. Дитячі іграшки переважно є копіями живих істот. Проекція людських відносин на іграшковий світ - головний зміст гри. Тому в дитячих фантазіях відбивається і рівень пізнання дитиною навколишнього світу, і його соціальна суть. Це дуже добре відбив у своїх спостереженнях за дитячою грою К. Д. Ушинський. Він писав: "У однієї дівчинки лялька миє, куховарить, шиє і прасує, у другої - пишається на дивані, приймає гостей, поспішає в театр чи на раут, у третьої - б'є людей, заводить собі копилку, перелічує гроші. Нам траплялося бачити хлопчиків у яких пряничні чоловічки одержували чини і брали хабарі. Тож не думайте, що все це минеться безслідно з періодом гри, загине разом з розбитими ляльками І поламаними барабанщиками; цілком імовірно, що з цього зав'язуються згодом асоціації уявлень, і плетениці цих асоціацій, які з часом, якщо який-небудь сильний, пристрасний напрям почуття та думки не розірве і не переборе їх на новий лад, зв'яжуться в одну обширну сітку, яка визначить характер і напрям людини".

Відомо, що діти часто приписують стихійним явищам природи людські якості, почуття, навіть наміри. В цьому виявляється активність дитячої уяви як засобу пізнання. Адже одухотворяючи природу, діти за допомогою аналогій намагаються розкрити невідомі їм причинно-наслідкові зв'язки, що Існують між предметами та явищами.

Інколи, завдяки далеким аналогіям, які проводять діти, між явищами І фантазіями, здавалося б, немає ніяких зв'язків. Тому дехто з психологів вважає, що уява, на відміну від мислення, алогічна. Насправді ж дитяча уява має свою логіку, яка часто суперечить об'єктивній логіці з причини обмеженого досвіду дитини. Проте навіть в таких випадках дитячі фантазії є першою сходинкою на звивистих стежках пізнання.

Казковими прийомами, що ґрунтуються на антропоморфізмі, тобто на одухотворенні дитиною речей та явищ, легше здійснювати виховний вплив на неї. Ігрові елементи, які неодмінно включають фантазію, перевтілення, завжди захоплюють дитину.

Часто ігрові ситуації вводяться дорослими для активізації інтелектуальної та емоційно-вольової сфер дитини. Так, проведені психологами досліди показали, що діти запам'ятовували набагато більше назв різких предметів, коли їм пропонували гру "в магазин", де вигравав той, хто був найменш забудькуватим покупцем. Або, наприклад, діти могли простояти "на посту", вважаючи себе вартовими важливих державних об'єктів, дуже довго, у той час як просто наказ дорослого не давав бажаних результатів.

Кожна праця краще виконується, коли людині допомагає уява, мрія. Звичайно, легко мріяти, уявляючи себе знаменитою артисткою на сцені, і набагато трудніше фантазувати, перучи білизну чи прополюючи грядки. Важливо зробити цікавою працю буденну, а інколи і нудну. <...>

За допомогою уяви не лише діти, а й ми, дорослі, переносимо на Інших людей, на природу наші переживання, почуття, розуміючи кожного по-своєму, виходячи з своїх почуттів, принципів, свого світосприймання, тобто суб'єктивно.

Так звані помилки в людях бувають саме тоді, коли ми комусь приписуємо бажані нам самим погляди, риси, почуття. Якщо потім виявляється, що все це людині не притаманне, ми починаємо ображатись на неї. Так може виникнути конфлікт.

У житті мають місце І протилежні факти, коли люди "міряють" всіх, як то кажуть на "свій аршин", уявляють і оцінюють іншого за образом і подобою своєю.

Привласнення і перенесення досвіду, почуттів - процеси взаємопов'язані І становлять суперечливу єдність. Ними треба вміло керувати при вихованні дитини, використовуючи їх як дійові способи пізнання нею навколишньої дійсності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Уява“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява
  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей